Участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції. Стаття "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД БАТЬКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ ІЗ ДЦП"

21 квітня 2016 року на базі Херсонського державного університету відбулася Х Всеукраїнська науково-практична конференція "Інтеграція науки і практики в умовах модернізації корекційної освіти України".

Вашій увазі представлено статтю, що увійшла до збірника наукових праць.

УДК 159.99

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД БАТЬКІВ,

ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ ІЗ ДЦП

Крупник Г.А., практичний психолог Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів

Крупник І.Р., канд. психол. наук, ст. викладач кафедри загальної та соціальної психології ХДУ

З того моменту, як у медичній карті дитини з’являється абревіатура «ДЦП», її близьких не покидає почуття страху, горя і приреченості, оскільки у їхній уяві такий діагноз означає безпорадність та ізоляцію від звичайного, повноцінного життя. На жаль, дитячий церебральний параліч вилікувати неможливо. Але у багатьох випадках батьки за допомогою фахівців здатні виховати хвору дитину так, щоб вона почувала себе щасливою і потрібною людиною.

Проблема інтеграції у соціум, підвищення якості життя дітей з обмеженими можливостями та їх сімей завжди була і залишається актуальною. У нашій країні з кожним роком збільшується кількість дітей з важкими вродженими та набутими захворюваннями.

Аналіз теоретичних та емпіричних досліджень різних аспектів життя осіб, хворих на ДЦП, дає змогу стверджувати, що відчуття власної неповноцінності, пов’язане з наявністю фізичного дефекту, відіграє дуже важливу роль у їхньому житті і може бути причиною порушення психічного чи психологічного здоров’я особистості, появи порушень взаємовідносин з навколишнім світом та між окремими структурами психіки. І саме на батьків покладається велика відповідальність виховати дитину з особливостями розвитку соціально зрілою, адже сім’я виступає найважливішим інститутом соціалізації, під якою розуміється складний процес засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду. Тому, на нашу думку, саме робота з батьками є найбільш актуальною та ефективною при психологічному супроводі таких сімей.

Вивченням питань, що виникають перед батьками, які виховують дітей з проблемами в розвитку, займалися такі науковці, як Б.Д. Корсунська, А.Р. Маллер, Н.Л. Белопольська, Л.І. Солнцева, І.І. Мамайчук, В.Л. Мартинов та ін. Особливості батьківських відносин та їх вплив на розвиток дітей вивчали: О.О. Бодальов, Є.М. Мастюкова, В.М. Мініяров, І.М. Нікольська, В.В. Столін, В.В. Ткачова, У.В. Ульєнкова, Е.Г. Ейдеміллер, П.М. Якобсон та ін.

Звісно, кожна хвороба, яка супроводжує людину майже впродовж усього її життя, відбивається на її психологічних особливостях та загальному розвитку. Спираючись на досвід роботи з даною категорією дітей, з упевненістю можна наголосити на необхідності психологічного супроводу з усією родиною в цілому (особливо матерями). Зокрема, в роботі з матерями хворих дітей проводити профілактику виникнення [2, с.63] психосоматичних розладів та невротичних депресій, а також виконувати інформативну функцію, наголошуючи на деструктивних наслідках гіперопікаючого стилю виховання дитини.

Саме тому, виходячи із вище сказаного, нами, у рамках роботи із батьками, на базі Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, було розроблено та апробовано психологічний тренінг «Я і моя дитина».     

Метою нашої статті є висвітлення особливостей психологічного супроводу батьків, які виховують дитину із ДЦП.

Вашій увазі пропонується розроблений нами психологічний тренінг «Я і моя дитина», розрахований на роботу з групою батьків, які виховують дітей із ДЦП, спрямований на подолання труднощів, через які проходить дана категорія населення, на підтримку їх життєвих ресурсів, з метою набуття навичок самостійно знаходити вихід із стресових ситуацій по мірі власних сил та можливостей (у рамках збереження їх психологічного здоров’я та благополуччя).

Тренінг «Я і моя дитина»

1. Привітання (знайомство із учасниками групи психологічного супроводу батьків дітей із ДЦП). Учасникам тренінгу пропонується назвати своє ім’я і розповісти про свою улюблену страву. (Вправа сприяє налагодженню контакту між учасниками, зняття психологічного напруження).

2. Вправа «Моє сонечко» (презентація дитини). На стікерах батьки записують ім’я своєї  дитини і розповідають, чим син або донька полюбляє займатися у вільний час (презентація дитини). Стікери приклеюються на ватман із зображенням сонця, який залишається у класній кімнаті впродовж деякого часу. 

3. Дискусія на тему «Що мене найбільше тішить у моїй дитині. Радісне спілкування» Учасники об’єднуються у підгрупи і обговорюють радісні моменти, які їм приносить спілкування з їх дітьми.

4. Бесіда «Дитина з особливими потребами»

Для більшості батьків народження дитини з ДЦП є важким випробуванням. Родичі відчувають різноманітні переживання, пов'язані зі станом дитини: розгубленість, постійне занепокоєння про майбутнє, страх, до якого часто додаються почуття провини, депресія, розчарування, а також лють, викликана неможливістю вирішення та подолання самої проблеми захворювання. Високе нервово-психічне та фізичне навантаження на сім'ю в цілому часто призводить до зникнення якостей, необхідних для її успішного функціонування. Постійний контроль та обслуговування дитини, тобто гіперопіка, веде не тільки до виснаження батьків. Окрім цього така надмірна турбота про дітей не дає змогу розвивати самостійність дитини, інфантилізує її психіку, найбільше емоційно-вольову сферу, що виявляється в несамостійності рішень і дій, почутті незахищеності, в зниженій критичності по відношенню до себе, підвищеної вимогливості до турботи інших про себе. Крім того, розвиток дитини в обмеженому просторі веде до вторинної аутизації (ослаблення контактів з оточуючими). В силу гіперопіки у дитини страждають також комунікативні здібності, що обумовлюють зниження самооцінки, невпевненість у собі, замкненість.

5. Інформаційне повідомлення за результатами опрацьованих анкет.

Перед проведенням тренінгу батькам було запропоновано анкетування, що дало змогу окреслити рамки актуальних станів батьків, з’ясувати з якими проблемами стикається сім’я і як намагається їх вирішити (див.табл.1.)

Таблиця 1.

Що тішить у власній дитині
емоційність та активність дитини	22,6%
проявляє бажання вчитися	13,8%
проявляє допитливість	16,1%
бажання контактувати з оточуючими	25,8%
гарний настрій та добре самопочуття дитини	21,7%
Що хвилює у поведінці дитини
хочеться, щоб дитина була більш самостійною	34,6%
вимагає до себе уваги, запобігаючи до сліз та істерик	19,3%
через проблеми із розвитком мовлення – коли дорослі не розуміють дитину, а вона починає негативно реагувати на дану ситуацію	13,8%
ревнощі до інших дітей у сім’ї	10,2%
протести дитини, не бажання слухатися і виконувати запропоновані завдання	14,2%
коли дитина щось робить всупереч	7,9%
Як вирішують проблеми батьки
намагаємося вирішити проблеми самостійно та разом зі спеціалістами	54,6%
намагаємося пояснювати правила поведінки, зупиняти прояви гніву	45,4%

Обговорення результатів анкетування у групі. Детальна увага приділяється пункту «Як вирішують проблеми батьки» - кожному учаснику надається можливість розповісти про свої переживання та особливо про шляхи вирішення тривожних моментів.

6. Робота з карткою «Поради батькам» Батькам пропонується опрацювати текст картки [ 4 ] і звернути увагу на власні помилки, якщо вони допускаються. Обговорення результатів.

• Даруйте дитині свою любов і увагу, але не забувайте, що є й інші члени сім'ї, які їх теж потребують.

• Організуйте свій побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

• Надавайте дитині максимально можливу самостійність в діях і прийнятті рішень.

• Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з однолітками.

7. Бесіда «Що турбує батьків особливих дітей?» Батькам пропонується обговорити між собою труднощі, з якими вони зіштовхуються, виховуючи дитину; що турбує на сьогоднішній момент найбільше. Як долають перешкоди? Хто із близьких надає їм найбільшу підтримку?

Як слід поводитися, якщо дитина з ДЦП проявляє агресію

1. Спокій, тільки спокій. У разі, коли агресія з'ясовна, і немає прямої загрози, застосовуємо «стратегії позитиву»: ігноруємо прояв агресивності; висловлюємо розуміння («Розумію, чому тобі прикро, але...»); пропонуємо спільне виконання завдання, перемикаючи увагу («Будь ласка, допоможи мені...»); позитивне рішення («Ти злишся через втому, пропоную відпочити»).

2. Контролюємо свої емоції. Демонстрація дитиною агресивної поведінки найчастіше народжує сильні негативні почуття: обурення і роздратування, гнів, страх, і навіть безпорадність. Керуючи цими емоціями можна зберегти дружні відносини зі своєю дитиною, демонструючи їй спосіб взаємодії з агресивно налаштованою людиною.

3. Включаємо «зворотний зв'язок»: встановлюємо факт («Ти поводишся ...»); намагаємося з'ясувати мотив («Ти збираєшся образити мене?», «Ти хочеш показати свою силу?»); не приховуємо своє ставлення до ситуації («Мені не подобається, якщо ...»).

4. Всі ситуації завжди можна обговорити. Обговорення інциденту проходить відразу після того, як ситуація заспокоїлася. Розмова відбувається наодинці, об'єктивно і спокійно. Пояснюється руйнівний характер агресії не тільки для учасників ситуації, але і для самої дитини.

8. Створення колажу «Моя радість» Батьки отримують журнали, з яких вирізають ті зображення, які приносять їм естетичне задоволення, задовольняють нагальні потреби. Роботи оформлюються на аркушах А4. Вправа виконується з метою створення позитивного настрою та психологічної підтримки, визначення позитивних цілей на майбутнє, підживлення  життєвоважливих вітальних ресурсів.

(Інформація для тренера)

"Колаж мрії" - техніка роботи з цілями. Ви, звичайно, не раз чули про техніку роботи з цілями, яка називається «Колаж мрії». Суть техніки в тому, щоб чіткіше сформувати для себе образи бажаного, щоб точніше навести підсвідомість на бажану мету. Техніка часто дає результати, схожі на диво.

Як створюється колаж мрії? Ви збираєте вирізки з журналів, фотографії та малюнки бажаного: будинок або квартира, в яких хочете жити; меблі, якими хочете користуватися; машина, на якій хочете їздити; місця, в яких хочете побувати, і так далі. Після цього берете аркуш ватману і наклеюєте на нього ці образи, розташовуючи їх так, як вам хочеться. Все, колаж мрії готовий! Якщо ви розташуєте його на видному місці і будете регулярно поглядати на фотографії бажаного, то з подивом виявите, що вже протягом року більшість образів так чи інакше виявиться або побуває у вашому житті. Не вірите? Спробуйте і переконайтеся самі!»

9. Вправа: «Створіть список – 10 безкоштовних, легкодоступних вам радощів і бажань» Вправа виконується з метою підсилення власних ресурсів батьків особливих дітей. Обговорення відповідей батьків у групі.

10. Підведення підсумків, рефлексія, прощання.

Висновок. Таким чином, даний тренінг досягає своєї мети, показуючи батькам стратегії подолання труднощів, переключення уваги з негативних сторін на позитивні, викликаючи бажання відволіктися від повсякденних турбот для побудови планів на майбутнє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.              Забабурина О.С. Психологическая помощь родителям в воспитании детей с нарушениями развития: Пособие для педагогов-психологов / Забабурина О. С., Максименко О.В., Савина Е.А. ; под ред. Е.А. Савиной, О.В. Максименко. — М. : Владос, 2008. — 223 с.

2.              Кисляк О.П. Практичні рекомендації психологам стосовно специфіки роботи з особами підліткового та юнацького віку, хворими на ДЦП, які переживають внутрішньоособистісний конфлікт / О.П. Кисляк // Практична психологія та соціальна робота. — 2005. — №10. — С. 59-63.

3.              Калижнюк Э.С. Психические нарушения при детских церебральных параличах / Э.С. Калижнюк. —К.: Вища шк., 1987. —272с.

Советы родителям, воспитывающим детей с особенностями развития [Електронний ресурс] / Добрушский районный центр коррекционно-развивающего обучения и реабилитации. — Режим доступу до сайту : http://osobennosti.net/roditelyam/sovety-psikhologa/136-sovety-roditelyam-vospityvayushchim-detej-s-osobennostyami-razvitiya.html

Стаття «Особливості психологічного супроводу дітей трудових мігрантів»

Стаття у збірнику «Соціально-психологічні технології розвитку особистості»

(колективна монографія викладачів Херсонського державного університету та Гроденського державного університету імені Янки Купали) –

«Особливості психологічного супроводу дітей трудових мігрантів». 

ОСОБЛИВОСТІ  ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ.

Г.А. Крупник, практичний психолог Херсонської загальноосвітньо школи І-ІІІ ступенів № 32
І.Р. Крупник, викладач кафедри загальної та соціальної психології Херсонського державного університету 

Нестача батьківської уваги є серйозним психотравмуючим фактором для особистості дитини. У сьогоденні окрім дітей-сиріт та дітей з неповних сімей з’явилась, на жаль, ще одна категорія дітей, яка страждає від нестачі батьківської уваги – це діти з родин трудових мігрантів.  У дітей з родин, у яких батьки працюють за кордоном спостерігаються порушення, які торкаються більшою мірою емоційної та особистісної сфери. Відхилення у психіці можуть видаватися не такими явними (як наприклад у дітей-сиріт), але бути доволі важкими і виявлятися здатними заважати будувати стосунки з іншими людьми, пошуку свого місця у світі, самореалізації та самоактуалізаціі, тощо. Маємо на увазі такі розлади, як: високу особистісну тривожність, роздратованість, негативізм, ворожість, підозрілість, пригніченість та депресію, неадекватну самооцінку, підвищену агресивність, дисфорію, іпохондрічність, превалювання гедоністичних мотивів.  Найважливіші психічні потреби дитини – такі, як потреба у безпеці, любові, визнанні та емоційному сприйнятті, повазі, – в наслідок фізичної відсутності батьків не задовольняються в достатній мірі, що викликає у дитини психічний дискомфорт та страждання. Особливо травматична ситуація від’їзду батьків за кордон стає тоді, коли їх відсутність дитина сприймає як брак любові до неї. Дитині важко зрозуміти мотиви відсутності найближчих людей. В результаті зміни соціального оточення, послаблення батьківського контролю негативна ситуація в сім’ї трудових мігрантів поглиблюється. Раптове отримання дитиною повної свободи дій теж може призвести до відчуття тривоги. Крім того, як правило, у дитини виникає занепокоєння за батьків і в результаті вона знаходиться в стані постійного стресу. Проблеми, які вирішує особистість, що розвивається, через поради батьків, діти трудових мігрантів не завжди можуть розв’язати в своєму соціальному оточенні [5].

В наслідок відсутності батьків у дітей виникає почуття самотності, амбівалентність почуттів до рідних і як наслідок – почуття провини, непотрібності, тривалий депресивний стан. Можлива загальна інфантилізація або мозаїчний розвиток особистості. Окремо слід відмітити порушення статеворольової ідентифікації. Згідно  досліджень Г.В. Католик та А.Л. Підсаднюк, у хлопців, в яких батько трудовий мігрант, та у дівчат, в яких мати знаходилась на заробітках за кордоном, статева ідентифікація недостатньо розвинута [3, с.31–33]. У наслідку періодичної відсутності батьків наявні обмеження у засвоєнні соціальних ролей, що порушує процес соціалізації особистості, виникають труднощі у засвоєнні моральних норм, ускладнюються взаємини з однолітками. Як наслідок, це може призвести до соціальної ізоляції дитини. Особливо травматичним є характерний для дистантних родин періодичний розрив емоційних зв’язків між її членами. В результаті відсутності постійного, нерегламентованого спілкування з батьками, зворотного зв’язку з ними поступово втрачається взаєморозуміння. До того ж значущість батьків, їх авторитет у дитини поступово зменшується, і може заміщуватись ровесниками чи іншими дорослими з антисоціальною поведінкою. Тому не дивно, що з від’їздом батьків у учнів погіршується успішність навчання, збільшується кількість прогулів, хуліганство, бійки. При епізодичній депривації у дитини може бути відсутнє позитивне відношення до себе, зниження самоцінності. Родина, втрачаючи цілісність, не може компенсувати виховний вплив відсутнього члена сім’ї. Як наслідок, у дітей з родин трудових мігрантів проявляються типові особистісні, емоційні та поведінкові розлади, які виникають при впливі родинної депривації на дітей, які довгий час виховуються без батьків.

Враховуючи вище сказане вважаємо за потрібне проводити з даною категорією корекційно-розвивальну роботу з метою послаблення дії негативних факторів. В першу чергу під час психологічної корекції дітей мігрантів слід приділити увагу, враховуючи важливість навчальної діяльності для повноцінного розвитку особистості, роботі по підвищенню мотивації до навчання (як правило вона знижується), вмінню керувати емоціями, знаходити спільну мову з дорослими (особливо з батьками) та однолітками, в тому числі і у конфліктних ситуаціях, корекція гендерної ідентичності (в наслідок відсутності батька чи матері можливі відхилення із формуванням психологічної статті). Слід також приділити увагу професійному самовизначенню (для дітей з родин мігрантів характерно обирати професію акцентуючись на фінансовому компоненті). Особливу увагу в програмі тренінгів присвячено родинним уявленням (допомога у розумінні мотивів від’їзду батьків та формування цілісних, не ідеалізованих, емоційно позитивних уявлень про свою майбутню родину). Кінцевою метою даної програми є адаптація дитини з родини трудових мігрантів до складних життєвих обставин. Програма складається із семи занять[1;2;4;6]. Вік учасників: 13–15 років. Час: орієнтовно 2 години кожне заняття.

Література

1. Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посіб. / О. Безпалько, Ж. Савич. – К.: Навч. книга, 2002. – 112 с.
2. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / А. Гольдштейн, В. Хомик . – К.: Либідь, 2003. – 520 с.
3. Католик Г.А. Діти трудових емігрантів. Особливості особистісної ідентичності у підлітково-юнацькому віці / Г.А. Католик, А.Л. Підсаднюк // Практична психологія психологія та соціальна робота. - 2006. - №12. - С. 31 — 33.
4.  Самоукина Н. Практическая психология в школе: лекции, консультирование, тренинги / Н. Самоукина. – М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.
5. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник / за редакцією Левченко К.Б., Трубавіної І.М., Цушка І.І. – К. : ФОП «Чальцев», 2008. – 384 с.
6. Яланська С.Ю. Старшокласники: заняття з психології / С.Ю. Яланська. – К.: Редакції загальнопед. газет, 2012. – 128 с. 

Участь у конкурсі соціально-психологічних проектів

Учні Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 32

із задоволенням прийняли участь у конкурсі соціально-психологічних проектів 

"В сучасному житті не має бути місця дитячій бездоглядності і безпритульності !!!"

з метою звернути увагу дорослих та однолітків до цієї болючої проблеми нашого суспільства.

Дитяча бездоглядність і безпритульність — одна з найактуальніших і найболючіших проблем сучасного суспільства. Проживання безпритульних і бездоглядних дітей поза сім’єю, у підвальних приміщеннях, на вокзалах, ринках, переходах, в антисанітарних умовах спричиняє загрозливу ситуацію для їх здоров’я, а збільшення їх чисельності становить певну загрозу для суспільства. Неповнолітні, позбавлені батьківського піклування, поповнюють їх лави.

  Основними причинами, що зумовлюють появу зазначеного явища, слід вважати такі:

1. Невідповідність організації роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань сім’ї та дитинства реальним потребам суспільства.

2. Неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює збільшення звернень до притулків.

3. Жорстокі форми виховання дітей в сім’ях.

4. Неспроможність або небажання сім’ї виконувати виховні функції.

5. Перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів).

6. Експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання.

7. Нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства.

8. Низька результативність роботи органів опіки та піклування, недосконала система виявлення неблагополучних сімей тощо.

Тому, враховуючи сучасну ситуацію із безпритульними і бездоглядними “дітьми вулиці”, слід невідкладно і терміново впроваджувати в життя програми із забігання виходу дітей на вулицю та повернення “дітей вулиці” в їхні родини. Від ставлення держави до дітей, до їхніх прав, розуміння їхніх потреб, проблем, інтересів залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства в цілому.

Слід пам’ятати, що дитинство є найважливішим, самобутнім і неповторним періодом у становленні особистості. Саме в дитинстві закладаються фундаментальні якості особистості, які в майбутньому забезпечують її психологічну стійкість, позитивні моральні орієнтації, життєздатність, цілеспрямованість. Ці духовно-моральні основи не з’являються спонтанно, вони потребують позитивного соціального оточення, родинних зв’язків, позитивних прикладів і любові батьків.

Психологічний тренінг для підлітків

Участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології».  

УДК 159. 923.2 

Психологічний тренінг для підлітків «РОБОТА З СІМЕЙНИМИ УЯВЛЕННЯМИ ПІДЛІТКІВ ЯК ШЛЯХ ДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ РОДИННОЇ ДЕПРИВАЦІЇ».

Крупник Ганна Анатоліївна, Крупник Іван Романович

Херсонський державний університет

Крупник А.А., Крупник И.Р.

Психологический тренинг для подростков «Работа с семейными представлениями подростков как путь к уменьшению влияния семейной депривации».

В статье освещается проблема семей, в которых родители в силу различных причин не уделяют должного внимания детям. Представлен разработанный авторами психологический тренинг, который имеет целью помочь детям справиться с этой психотравмирующей ситуацией.

Ключевые слова: семейная депривация, представление о будущей семье, взаимопонимание, родительские обязанности .

Krupnyk G.А., Krupnyk I.R.

Psychological training for teenagers, "Work and family perceptions of adolescents as a way to reduce the impact of family deprivation."

The article highlights the problem of families in which parents, for various reasons do not pay enough attention to children. Developed by the authors presented psychological training, which aims to help children cope with this traumatic situation.

Keywords: parental deprivation, the idea of ​​a future family, understanding, parental responsibilities.

         Постановка проблеми. Є загальновідомим, що психологічне здоров’я, гармонійний розвиток дитячої особистості  залежить від сім’ї. Дитина відчуває себе впевненою у житті, менш чутливою до негараздів, коли має надійний тил в особах матері та батька. Сучасний інститут сім’ї проходе складні іспити. Соціально-економічне становище населення впливає на родинні зв’язки, на взаєморозуміння батьків та дітей. Зростає кількість неповних сімей, сімей, де батьки постійно на роботі або взагалі працюють за кордоном. В таких родинах виникає деприваційна ситуація, в якій стає важко задовольнити важливі психологічні потреби  у любові, прийнятті, визнанні, повазі, безпеці [5]. У дітей можливе виникнення емоційних та особистісних розладів. Проблематичніше опановуються соціальні ролі, в наслідок постійної відсутності прикладів поведінки дорослих у сім’ї. Як наслідок – не формуються чіткі уявлення про сімейні стосунки, важче засвоюються зразки гендерної поведінки. У людини гірше формуються уявлення про себе як майбутнього сім’янина. Таким чином, робимо висновок: в результаті дії сімейної депривації у дитини можливі психологічні проблеми на теперішній час та в майбутньому дорослому житті. Ми вважаємо, що через усвідомлення дітьми ролі батька та матері у сім’ї, уявлення себе як майбутніх батьків, поняття відповідального ставлення та розуміння мотивів поведінки батьків, ми можемо позитивно вплинути на розвиток особистості та зменшити дію депривації. Визнано, що не сама постійна відсутність батьків є головним травмуючим чинником, а розуміння дитиною цієї ситуації як брак любові, визнання, поваги батьків [3]. За К. Хорні дитина може витримати безліч травматичних факторів при умові, що буде відчувати любов батьків та розуміти, що може звернутися до них за допомогою в будь-який час. Усвідомлення любові батьків по відношенню до себе і своєї до них має знизити рівень впливу сімейної депривації. Діти всіх вікових категорій чутливі до відсутності батьків, але ми вважаємо найбільшу загрозу депривація несе саме підліткам, оскільки пубертатна криза поглиблюється відсутністю близьких дорослих. Тому тренінг було створено саме для дітей підліткового віку.

         Виходячи з вищесказаного, метою тренінгу є зменшення впливу психічної депривації на підлітків шляхом навчання школярів кращого розуміння своїх батьків, усвідомлення себе як майбутнього сім’янина на більш змістовному рівні, розумінню будови сім’ї та її функцій.

Завдання:

·                   Провести психологічне дослідження уявлень підлітків про своє майбутнє сімейне життя.

·                   Заповнити «інформаційні прогалини» підлітків про взаємодію в родині та сімейні ролі.

·                   Сформувати у підлітків повагу до рішень старших членів родини через сприймання себе як майбутніх батьків, які повинні будуть відповідати за свою сім’ю.

·                   Навчити підлітків умінню виказувати свої думки та почуття для налагодження емоційного контакту та взаєморозуміння з батьками.

Вік учасників: 13- 15 років

Час: орієнтовно 2 години.

Хід тренінгу:

1. Обговорення та встановлення правил тренінгу (5 хв.). Уважно слухати інших, не перебивати. Коли один говорить, інші слухають; виконувати всі завдання, але мати право на правило «Стоп!»; якщо учасник тренінгу з будь-яких причин не бажає брати участь у вправі, грі, обговоренні, він може сказати «Стоп» та виключити себе з участі на якомусь етапі; говорити від свого імені, про себе, про свої переживання; не критикувати особу, обговорювати дію. Визнавати право кожного на свою думку; емоційна підтримка (після кожної вправи група підтримує кожного, хлопаючи в долоні) [1; 2].

2. Знайомство. Вправа «Самопрезентація» (15-20 хв.). Мета: Розвинути навички самопрезентацїї. Зробити крок до усвідомлення свого внутрішнього світу, своїх прагнень, цінностей.

Тренером дається приблизний перелік питань, на які дитина може відповісти (Ім’я, що подобається у собі, що ні, що цінує в інших людях, що ні, за що б ніколи не вибачила, яка в неї була найрадісніша подія у житті, що найкраще вміє робити, захоплення, ким бачить себе через 5-6 років тощо). Як правило, діти на деякі запитання відповідають розгорнуто, деякі ігнорують (що може в подальшому дати матеріал для психокорекційної роботи). Рекомендуємо також надати можливість іншим членам групи після кожного виступу поставити цікавлячі їх запитання (нагадавши про правило «стоп») та провести спільне обговорення, хто що отримав від цієї вправи.

3. Вправа «Руханка» (5хв.). Мета: Емоційна розрядка, активізація для подальшої роботи.

Є досить багато вправ наприклад: «тропічний салат», «магазин», «вільний стілець», «австралійський дощ», «м’ячик по колу» тощо [2; 4]. Ми рекомендуємо гру «магазин». З нашого досвіду, ця гра завжди захоплює всіх учасників, має великий позитивний емоційний вплив, знімає напругу, об’єднує групу.

Хід вправи. Учасники сідають в коло. Тренер просить дитину, яка сидить поряд, задати йому два запитання: Де він був (відповідь «у магазині») та що купив (каже, що купив, і повинен, поки не закінчиться гра, показувати, як він цим предметом користується). Потім ведучий запитує те ж саме у іншої дитини, і так далі по колу. Предмети, які купують учасники (ложка, віяло, велосипед, крісло-качалка, годинник з зозулею). Як тільки дитина купує предмет, вона повинна показувати, як ним користується, при цьому не забуваючи про попередні.

4. Твір-оповідання «Моя майбутня сім’я» (20-30 хв.). Мета: Виявити актуальні уявлення підлітків про майбутню сім’ю.

Хід роботи: Ведучий роздає папір формату А-4 з такою інструкцією, яку одночасно озвучує: «Шановний друже, уяви, що пройшло багато (чи не дуже) часу, і у тебе з’явилась сім’я. До речі, як ти вважаєш, через скільки років ти створиш свою сім’ю? Якою ти уявляєш свою майбутню сім’ю? Які почуття виникають, коли уявляєш свою майбутню сім’ю? Яким (якою) ти бачиш свою дружину (чоловіка)? Скільки дітей ти хочеш? Уяви, ти йдеш з роботи додому, які почуття виникають у тебе? Або, можливо, ти не працюєш, а займаєшся вихованням дітей та домогосподарством? Як ти ставишся до дружини (чоловіка)? Чим займаєтесь з дітьми? Чи виникають у вас якісь розбіжності, конфлікти з рідними? Якщо виникають, то як вирішуєте? Наприклад, якщо ваша дитина отримала погану оцінку в школі, що ви зробите? Або дружина (чоловік) не погоджується з вами, що ви зробите? Припустимо, дружина хоче дивитись фільм, який тобі не подобається. Можете уявити, як ви будете проводити вихідні дні? Як проводите відпустку – разом чи окремо? Чи задоволений ти взагалі своїм сімейним життям? Напиши, будь ласка, декілька речень про твоє бачення майбутньої сім’ї. Не обов’язково давати відповіді на всі ці запитання. Головне, щоб це було твоє бачення своєї майбутньої сім’ї».

Обговорення бажано направити в русло усвідомлення того, що сім’я базується на розумінні одне одного, на відповідальності кожного за щасливе сімейне життя. Підкреслити, що в них у майбутньому, як зараз у їхніх батьків, буде досить багато обов’язків (виховання дітей, матеріальне забезпечення, емоційна підтримка, організація відпочинку тощо). Особливо треба акцентувати увагу, що іноді в ролі батьків їм треба буде приймати нелегкі рішення і у вихованні своїх дітей (наприклад, наказувати чи ні за якісь дії), і в інших сферах життя (наприклад, затримуватись на роботі, працювати за кордоном), щоб родина комфортно існувала в економічному аспекті.

5. Бесіда «Навіщо людині сім’я?» (15 хв.). Тренер починає: «Сім’я є важливою частиною суспільства, як ви вважаєте, чому?». Далі тренер задає питання, які в процесі обговорення призводять до таких висновків:

Сім’я є місцем, де тебе підтримують у важкій ситуації. Сім’я – це місце, де найкраще виховують дітей. У кожного в сім’ї можуть виникати труднощі, і треба з розумінням і повагою ставитись до кожного члена родини. Більшість людей не вміють показати свою любов близьким, тому що соромляться, вважають це не педагогічним або проявом слабкості. Іноді підлітки сприймають прояви любові та уваги батьків як замах на їх самостійність. Батьки безумовно люблять своїх дітей.

Приблизний перелік запитань:

         Чи були у вас моменти в житті, коли мати, батько або інші близькі родичі дали вам дуже важливу пораду? Або просто уважно вислухали? Як ви вважаєте, для кого ви є найважливішою людиною? Чому ви так вважаєте? Як ви вважаєте, хто любить вас тільки за те, що ви є? Є щось таке, чому ви навчились у батьків? (якщо будуть утруднення у відповідях, то можна підказати, що наприклад, ще в дитинстві ви завдяки батькам навчились ходити, розмовляти, розуміти, що є добрими вчинками, що поганими, отримали безліч інформації про світ, навіть чистити зуби вас навчили у родині). Чи може бути проявом любові та турботи з боку батьків якась заборона? Що було б з вами, якби батьки нічого не забороняли? Можливо, вам не роблять зауважень ті люди, яким ви байдужі? Чи можуть у батьків бути важкі життєві ситуації? Чи потрібна емоційна підтримка з боку дітей батькам.

         6. Міні-дискусія на тему: «Батьки майже постійно на роботі або працюють за кордоном. Добре це чи погано?» (15 хв.). Мета: Продемонструвати учням тезу, що батьки виконують свій обов’язок перед ними, вони працюють для сім’ї, тому що люблять їх.

         Тренер: «В наш час більшість дорослих дуже багато працює, і тому в них майже не залишається часу на своїх дітей. Чи знаєте ви, що приблизно сім мільйонів українців працюють за кордоном? А серед них тільки 5% не мають дітей. Частіше за все вдома такі батьки знаходяться місяць – два протягом року, і це в кращому випадку [5]. Але існує приказка, що навіть у хмари є світла сторона. Давайте спробуємо зрозуміти позицію таких батьків, які причини впливають на їх поведінку». Тренер поділяє групу на дві підгрупи. Одна готує аргументи, які виправдовують таку поведінку батьків. Інша шукає негативні сторони. Кожна сторона презентує свою позицію.

7. Переключення позицій. (10 хв.). Мета: Розвивати вміння слухати, вставати на позицію іншої сторони, розуміти її.

Тренер: «Ми почули аргументи кожної сторони. Але в житті для гарних стосунків дуже важливо не тільки почути, але й правильно зрозуміти позицію іншої сторони». Тренер дає завдання кожній підгрупі озвучити інформацію протилежної групи. Потім запитує чи точно була відтворене повідомлення.

Загальне обговорення двох вправ. Тренер запитує, чи розуміють вони тепер батьків, які, на жаль, мало часу знаходяться поруч? Чи готові вони самі надати батькам емоційну підтримку, сказати, що люблять та розуміють їх?

         8. Вправа «Сімейні ситуації» (20 хв.). Мета: Навчитись розуміти позицію іншої особистості. Подивитись на ситуацію з точки зору дорослої людини.

Група поділяється на 3 команди, готують та розігрують такі рольові сценки: дитина отримала погану оцінку і спілкується з батьками з цього приводу; невістка і свекруха готують разом обід; молоде подружжя купує кухонну техніку.

Обговорення має дати відповіді на такі питання: чи з розумінням сторони відносились один до одного? Як ви гадаєте, чи будуть сторони конфліктувати в майбутньому? Як би ви повели себе в такій ситуації? Можливо, щось би змінили?

9. Розповідь: «Рай та пекло» (10 хв.). Мета: Підтвердити підліткам важливість взаємоповаги та взаємодії в будь-якій ситуації.

         Розповідь тренера: «Один мудрець попросив Господа показати йому Рай та пекло. Господь погодився і відвів мудреця до кімнати, де стояв казан з їжею, а навколо нього плакали голодні люди. В них були ложки, але ручки ложок були дуже довгі – довші за руки. Це було пекло.

         Потім Господь відвів мудреця до іншої кімнати, яка була точною копією першої. В людей були такі ж самі ложки. Але вони були ситі та веселі. Це був рай» [1].

         Запитання для обговорення: В чому була різниця між людьми в різних кімнатах? Як ви гадаєте, поведінка людей в сім’ях може бути схожою на поведінку людей, як в цій історії?

         10. Вправа «Подаруй усмішку та скажи добрі слова» (5 хв.). Мета: підвищення настрою, навчання думати та говорити в позитивному руслі, робити компліменти.

         Тренер: «Ми вже зрозуміли, як важливо ставитись з повагою з розумінням один до одного. Особливо це важливо у спілкуванні з близькими людьми. Але дуже часто саме у спілкуванні з близькими людьми ми дозволяємо собі нетактовність, грубість, а коли є за що похвалити – мовчимо. Давайте зараз зробимо кожному з нас подарунок – посміхнемось один одному та скажемо щось приємне.» По колу кожен учасник дарує посмішку та висловлює якісь добрі побажання.

         Підведення підсумків (5 хв.). Тренер звертається по колу до кожного: «Що сподобалось у нашому занятті? Можливо, у вас виникли запитання до ведучого? Які знання ти отримала(-мав) сьогодні? Як їх використаєш в житті?»

Література

1.                 Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посіб.  – К.: Навч. книга, 2002. – 112 с.

2.                 Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам. – К.: Либідь, 2003. – 520 с.

3.                  Лангмейер Й., Матейчик З. Психическая депривация в детском возрасте. – Прага: Мед. изд-во Авиценум, 2009. – 162 с.

4.                 Самоукина Н. Практическая психология в школе: лекции, консультирование, тренинги. – М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.

5.                 Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник / за редакцією Левченко К.Б., Трубавіної І.М., Цушка І.І. – К. : ФОП «Чальцев», 2008. – 384 с.