Участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції. Стаття "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД БАТЬКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ ІЗ ДЦП"

21 квітня 2016 року на базі Херсонського державного університету відбулася Х Всеукраїнська науково-практична конференція "Інтеграція науки і практики в умовах модернізації корекційної освіти України".

Вашій увазі представлено статтю, що увійшла до збірника наукових праць.

УДК 159.99

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД БАТЬКІВ,

ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ ІЗ ДЦП

Крупник Г.А., практичний психолог Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів

Крупник І.Р., канд. психол. наук, ст. викладач кафедри загальної та соціальної психології ХДУ

З того моменту, як у медичній карті дитини з’являється абревіатура «ДЦП», її близьких не покидає почуття страху, горя і приреченості, оскільки у їхній уяві такий діагноз означає безпорадність та ізоляцію від звичайного, повноцінного життя. На жаль, дитячий церебральний параліч вилікувати неможливо. Але у багатьох випадках батьки за допомогою фахівців здатні виховати хвору дитину так, щоб вона почувала себе щасливою і потрібною людиною.

Проблема інтеграції у соціум, підвищення якості життя дітей з обмеженими можливостями та їх сімей завжди була і залишається актуальною. У нашій країні з кожним роком збільшується кількість дітей з важкими вродженими та набутими захворюваннями.

Аналіз теоретичних та емпіричних досліджень різних аспектів життя осіб, хворих на ДЦП, дає змогу стверджувати, що відчуття власної неповноцінності, пов’язане з наявністю фізичного дефекту, відіграє дуже важливу роль у їхньому житті і може бути причиною порушення психічного чи психологічного здоров’я особистості, появи порушень взаємовідносин з навколишнім світом та між окремими структурами психіки. І саме на батьків покладається велика відповідальність виховати дитину з особливостями розвитку соціально зрілою, адже сім’я виступає найважливішим інститутом соціалізації, під якою розуміється складний процес засвоєння дитиною культурно-історичного досвіду. Тому, на нашу думку, саме робота з батьками є найбільш актуальною та ефективною при психологічному супроводі таких сімей.

Вивченням питань, що виникають перед батьками, які виховують дітей з проблемами в розвитку, займалися такі науковці, як Б.Д. Корсунська, А.Р. Маллер, Н.Л. Белопольська, Л.І. Солнцева, І.І. Мамайчук, В.Л. Мартинов та ін. Особливості батьківських відносин та їх вплив на розвиток дітей вивчали: О.О. Бодальов, Є.М. Мастюкова, В.М. Мініяров, І.М. Нікольська, В.В. Столін, В.В. Ткачова, У.В. Ульєнкова, Е.Г. Ейдеміллер, П.М. Якобсон та ін.

Звісно, кожна хвороба, яка супроводжує людину майже впродовж усього її життя, відбивається на її психологічних особливостях та загальному розвитку. Спираючись на досвід роботи з даною категорією дітей, з упевненістю можна наголосити на необхідності психологічного супроводу з усією родиною в цілому (особливо матерями). Зокрема, в роботі з матерями хворих дітей проводити профілактику виникнення [2, с.63] психосоматичних розладів та невротичних депресій, а також виконувати інформативну функцію, наголошуючи на деструктивних наслідках гіперопікаючого стилю виховання дитини.

Саме тому, виходячи із вище сказаного, нами, у рамках роботи із батьками, на базі Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів, було розроблено та апробовано психологічний тренінг «Я і моя дитина».     

Метою нашої статті є висвітлення особливостей психологічного супроводу батьків, які виховують дитину із ДЦП.

Вашій увазі пропонується розроблений нами психологічний тренінг «Я і моя дитина», розрахований на роботу з групою батьків, які виховують дітей із ДЦП, спрямований на подолання труднощів, через які проходить дана категорія населення, на підтримку їх життєвих ресурсів, з метою набуття навичок самостійно знаходити вихід із стресових ситуацій по мірі власних сил та можливостей (у рамках збереження їх психологічного здоров’я та благополуччя).

Тренінг «Я і моя дитина»

1. Привітання (знайомство із учасниками групи психологічного супроводу батьків дітей із ДЦП). Учасникам тренінгу пропонується назвати своє ім’я і розповісти про свою улюблену страву. (Вправа сприяє налагодженню контакту між учасниками, зняття психологічного напруження).

2. Вправа «Моє сонечко» (презентація дитини). На стікерах батьки записують ім’я своєї  дитини і розповідають, чим син або донька полюбляє займатися у вільний час (презентація дитини). Стікери приклеюються на ватман із зображенням сонця, який залишається у класній кімнаті впродовж деякого часу. 

3. Дискусія на тему «Що мене найбільше тішить у моїй дитині. Радісне спілкування» Учасники об’єднуються у підгрупи і обговорюють радісні моменти, які їм приносить спілкування з їх дітьми.

4. Бесіда «Дитина з особливими потребами»

Для більшості батьків народження дитини з ДЦП є важким випробуванням. Родичі відчувають різноманітні переживання, пов'язані зі станом дитини: розгубленість, постійне занепокоєння про майбутнє, страх, до якого часто додаються почуття провини, депресія, розчарування, а також лють, викликана неможливістю вирішення та подолання самої проблеми захворювання. Високе нервово-психічне та фізичне навантаження на сім'ю в цілому часто призводить до зникнення якостей, необхідних для її успішного функціонування. Постійний контроль та обслуговування дитини, тобто гіперопіка, веде не тільки до виснаження батьків. Окрім цього така надмірна турбота про дітей не дає змогу розвивати самостійність дитини, інфантилізує її психіку, найбільше емоційно-вольову сферу, що виявляється в несамостійності рішень і дій, почутті незахищеності, в зниженій критичності по відношенню до себе, підвищеної вимогливості до турботи інших про себе. Крім того, розвиток дитини в обмеженому просторі веде до вторинної аутизації (ослаблення контактів з оточуючими). В силу гіперопіки у дитини страждають також комунікативні здібності, що обумовлюють зниження самооцінки, невпевненість у собі, замкненість.

5. Інформаційне повідомлення за результатами опрацьованих анкет.

Перед проведенням тренінгу батькам було запропоновано анкетування, що дало змогу окреслити рамки актуальних станів батьків, з’ясувати з якими проблемами стикається сім’я і як намагається їх вирішити (див.табл.1.)

Таблиця 1.

Що тішить у власній дитині
емоційність та активність дитини	22,6%
проявляє бажання вчитися	13,8%
проявляє допитливість	16,1%
бажання контактувати з оточуючими	25,8%
гарний настрій та добре самопочуття дитини	21,7%
Що хвилює у поведінці дитини
хочеться, щоб дитина була більш самостійною	34,6%
вимагає до себе уваги, запобігаючи до сліз та істерик	19,3%
через проблеми із розвитком мовлення – коли дорослі не розуміють дитину, а вона починає негативно реагувати на дану ситуацію	13,8%
ревнощі до інших дітей у сім’ї	10,2%
протести дитини, не бажання слухатися і виконувати запропоновані завдання	14,2%
коли дитина щось робить всупереч	7,9%
Як вирішують проблеми батьки
намагаємося вирішити проблеми самостійно та разом зі спеціалістами	54,6%
намагаємося пояснювати правила поведінки, зупиняти прояви гніву	45,4%

Обговорення результатів анкетування у групі. Детальна увага приділяється пункту «Як вирішують проблеми батьки» - кожному учаснику надається можливість розповісти про свої переживання та особливо про шляхи вирішення тривожних моментів.

6. Робота з карткою «Поради батькам» Батькам пропонується опрацювати текст картки [ 4 ] і звернути увагу на власні помилки, якщо вони допускаються. Обговорення результатів.

• Даруйте дитині свою любов і увагу, але не забувайте, що є й інші члени сім'ї, які їх теж потребують.

• Організуйте свій побут так, щоб ніхто в родині не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.

• Надавайте дитині максимально можливу самостійність в діях і прийнятті рішень.

• Не бійтеся відмовити дитині в чому-небудь, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

• Не обмежуйте дитину у спілкуванні з однолітками.

7. Бесіда «Що турбує батьків особливих дітей?» Батькам пропонується обговорити між собою труднощі, з якими вони зіштовхуються, виховуючи дитину; що турбує на сьогоднішній момент найбільше. Як долають перешкоди? Хто із близьких надає їм найбільшу підтримку?

Як слід поводитися, якщо дитина з ДЦП проявляє агресію

1. Спокій, тільки спокій. У разі, коли агресія з'ясовна, і немає прямої загрози, застосовуємо «стратегії позитиву»: ігноруємо прояв агресивності; висловлюємо розуміння («Розумію, чому тобі прикро, але...»); пропонуємо спільне виконання завдання, перемикаючи увагу («Будь ласка, допоможи мені...»); позитивне рішення («Ти злишся через втому, пропоную відпочити»).

2. Контролюємо свої емоції. Демонстрація дитиною агресивної поведінки найчастіше народжує сильні негативні почуття: обурення і роздратування, гнів, страх, і навіть безпорадність. Керуючи цими емоціями можна зберегти дружні відносини зі своєю дитиною, демонструючи їй спосіб взаємодії з агресивно налаштованою людиною.

3. Включаємо «зворотний зв'язок»: встановлюємо факт («Ти поводишся ...»); намагаємося з'ясувати мотив («Ти збираєшся образити мене?», «Ти хочеш показати свою силу?»); не приховуємо своє ставлення до ситуації («Мені не подобається, якщо ...»).

4. Всі ситуації завжди можна обговорити. Обговорення інциденту проходить відразу після того, як ситуація заспокоїлася. Розмова відбувається наодинці, об'єктивно і спокійно. Пояснюється руйнівний характер агресії не тільки для учасників ситуації, але і для самої дитини.

8. Створення колажу «Моя радість» Батьки отримують журнали, з яких вирізають ті зображення, які приносять їм естетичне задоволення, задовольняють нагальні потреби. Роботи оформлюються на аркушах А4. Вправа виконується з метою створення позитивного настрою та психологічної підтримки, визначення позитивних цілей на майбутнє, підживлення  життєвоважливих вітальних ресурсів.

(Інформація для тренера)

"Колаж мрії" - техніка роботи з цілями. Ви, звичайно, не раз чули про техніку роботи з цілями, яка називається «Колаж мрії». Суть техніки в тому, щоб чіткіше сформувати для себе образи бажаного, щоб точніше навести підсвідомість на бажану мету. Техніка часто дає результати, схожі на диво.

Як створюється колаж мрії? Ви збираєте вирізки з журналів, фотографії та малюнки бажаного: будинок або квартира, в яких хочете жити; меблі, якими хочете користуватися; машина, на якій хочете їздити; місця, в яких хочете побувати, і так далі. Після цього берете аркуш ватману і наклеюєте на нього ці образи, розташовуючи їх так, як вам хочеться. Все, колаж мрії готовий! Якщо ви розташуєте його на видному місці і будете регулярно поглядати на фотографії бажаного, то з подивом виявите, що вже протягом року більшість образів так чи інакше виявиться або побуває у вашому житті. Не вірите? Спробуйте і переконайтеся самі!»

9. Вправа: «Створіть список – 10 безкоштовних, легкодоступних вам радощів і бажань» Вправа виконується з метою підсилення власних ресурсів батьків особливих дітей. Обговорення відповідей батьків у групі.

10. Підведення підсумків, рефлексія, прощання.

Висновок. Таким чином, даний тренінг досягає своєї мети, показуючи батькам стратегії подолання труднощів, переключення уваги з негативних сторін на позитивні, викликаючи бажання відволіктися від повсякденних турбот для побудови планів на майбутнє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.              Забабурина О.С. Психологическая помощь родителям в воспитании детей с нарушениями развития: Пособие для педагогов-психологов / Забабурина О. С., Максименко О.В., Савина Е.А. ; под ред. Е.А. Савиной, О.В. Максименко. — М. : Владос, 2008. — 223 с.

2.              Кисляк О.П. Практичні рекомендації психологам стосовно специфіки роботи з особами підліткового та юнацького віку, хворими на ДЦП, які переживають внутрішньоособистісний конфлікт / О.П. Кисляк // Практична психологія та соціальна робота. — 2005. — №10. — С. 59-63.

3.              Калижнюк Э.С. Психические нарушения при детских церебральных параличах / Э.С. Калижнюк. —К.: Вища шк., 1987. —272с.

Советы родителям, воспитывающим детей с особенностями развития [Електронний ресурс] / Добрушский районный центр коррекционно-развивающего обучения и реабилитации. — Режим доступу до сайту : http://osobennosti.net/roditelyam/sovety-psikhologa/136-sovety-roditelyam-vospityvayushchim-detej-s-osobennostyami-razvitiya.html

Занятия в сенсорной комнате для детей с аутизмом

                      Источник:   http://allautism.ru

Одним их методов коррекции при аутизме являются занятия в сенсорной комнате.  После таких занятий дети с аутизмом чувствуют себя намного лучше, поскольку сенсорные стимуляторы, которые находятся в комнате,  воздействуют на обоняние, зрение, осязание, вестибулярный аппарат. На сегодняшний день многие специалисты в области аутизма рекомендуют детям  занятия в сенсорной комнате, поскольку они дают положительные результаты.

Сенсорная комната оснащена мультисенсорным оборудованием, с помощью которого проводят коррекцию психо-эмоционального состояния малыша. Во время занятий дети находятся в комфортной обстановке – тихая музыка, специальное освещение, пастельные тона комнаты, приятные запахи. Это  способствует релаксации или, наоборот, стимулирует детей к действиям.  Все зависит от поставленной  задачи, то есть чему должен научиться ребенок с аутизмом. 

В сенсорной комнате для малышей с аутизмом проводят звукотерапию, цветотерапию и светотерапию. Указанные виды терапии благоприятно влияют на детей и их психическое состояние. Например, учеными доказано, что цвет и свет влияют на настроение и общее состояние человека. Звуки способны вдохновлять, расслаблять или активизировать людей. В звуковой терапии используют различные музыкальные произведения и звуки природы. Педагог подберет нужную  программу воздействия на организм малыша с аутизмом, чтобы вызвать у него нужные эмоции и впечатления. Так  будет достигнут необходимый для ребенка с аутизмом терапевтический эффект.

В сенсорной комнате маленькие аутисты чувствуют себя комфортно, безопасно и уютно.  Ребенка, страдающего аутизмом, расслабляют плавные переливающиеся световые образы под приятную тихую музыку, а желание двигаться и познавать окружающий мир - стимулируют различные звуковые и оптические эффекты. Таким образом, малыш с аутизмом испытывает новые эмоции и ощущения, познает окружающие его предметы и вещи, у него улучшается координация движений.

Однако, кроме звуко- и светотерапии в сенсорной комнате проводят ароматерапию. Еще с давних времен ароматы натуральных масел использовали для лечения многих заболеваний, поскольку они обладают противовоспалительными, антивирусными и бактерицидными свойствами, а также чудотворно действуют на нервную систему человека. Поэтому ароматерапия пользуется большой популярностью в лечении аутизма у малышей.

Комбинирование нескольких видов терапии помогает детям с аутизмом избавиться от страхов, невротических состояний и агрессивного поведения, вызывает приятные эстетические переживания. Сеанс в сенсорной комнате проходит около 40 - 45  минут. Гипервозбудимые дети занимаются немного меньше, поскольку им сложно находиться на занятии столько времени.   Сеанс проводят с группой детей не больше четырех человек или индивидуально с малышом, у которого диагностируют аутизм.

Дети, страдающие аутизмом, с удовольствием посещают занятия и наблюдают за происходящими действиями в комнате. Уже через несколько сеансов родители смогут оценить положительное воздействие комнаты на психическое и эмоциональное состояние малыша, у которого диагностируют аутизм.

После занятий в сенсорной комнате у детей с аутизмом появляется интерес к окружающему миру, развивается моторика и улучшается координация движений, восстанавливаются нарушенные высшие корковые функции. Также  такие занятия способствуют эмоциональному, речевому и социальному развитию малыша с аутизмом.  Сенсорная комната поможет наладить контакт с ребенком, страдающим аутизмом, и войти в его круг доверия.

Аутизм

Формы РДА

    Аутизм – пугающее и достаточно распространенное нарушение, раскрывающее себя в детском возрасте. Бытует мнение, что к такому состоянию склонны именно мальчики. Однако такой изменение воли и эмоций имеет ряд форм, в том числе и вариант, которым страдают преимущественно девочки.

    Синдром раннего детского аутизма (РДА) был открыт двумя учеными буквально в один отрезок времени. Но их открытия немного отличались друг от друга. На основе подобного появилось две формы данного болезненного состояния, о которых чаще всего упоминают медики.

   Синдром Каннера является достаточно тяжелой формой, наделенной практически полностью негативным исходом. К выраженным характеристикам проявления этого варианта РДА причисляют снижение интеллекта, в комбинации с которым выступает значительное отставание в формировании, развитии речи. Нередко может отмечаться совсем кардинальное проявление – полный отказ от речи (мутизм). Детки с таким синдромом совершенно не выражают эмоций и внимания в адрес матери, они ее просто не замечают. Диагноз этой формы РДА фигурирует чаще всего у мальчиков, но синдром Каннера в отдельных нечастых случаях отмечается у малышей женского пола.

      Противоположностью выступает синдром Аспергера. Подобная форма РДА имеет более благоприятный исход в итоге. Но, в отличие от синдрома Каннера, отношение деток к матери здесь отмечается резко негативное. Малыш с подобной формой заболевания выражает агрессию, негативизм в сторону мамы, стремится избавиться от ее общества, прогнать прочь от себя. Интеллект у таких деток чаще остается в норме, но могут отмечаться случаи, когда интеллектуальное развитие значительно выше установленной нормы. Развитие речи происходит еще до начала ходьбы. Синдром Аспергера в большинстве случаев отмечается исключительно у мальчиков.

      В научных источниках описывается еще четыре формы аутизма, которые так или иначе, но отличаются между собой. Сохранными остаются характерные проявления данного болезненного состояния, к примеру, эмоциональная холодность, страх новизны и повторяющиеся навязчивые варианты движений или поведения.

    Синдром Ретта. Причина возникновения такого варианта и в наши дни остается неизвестной. Затрагивает синдром исключительно девочек и может проявиться крайне спонтанно. В один из дней ребенок, который ранее развивался благополучно, словно меняется. Диагностируется данная форма синдрома РДА в возрасте примерно с 7 месяцев и до 2х лет. Синдром Ретта в малой степени поддается коррекции и обладает очень тяжелыми последствиями.

   У малыша с таким вариантом РДА отмечается резкие изменения интеллектуальной сферы, нарушения в речи и в поведении. Основной характеристикой синдрома считаются стереотипные движения руками («заламывание» и «мытье рук»). Девочки с синдромом Ретта плохо пережевывают пищу, давятся, перестают контролировать мочевой пузырь и кишечник. У них наблюдается чрезмерное слюнотечение, отдышка, беспричинное смачивание слюной пальцев рук. У такого ребенка походка с широко расставленными ногами, имеется угроза быстрого развития сколиоза. В возрасте 8 лет у девочек могут отмечаться эпилептические или судорожные припадки.

     Человек с синдромом Ретта постепенно теряет интерес (и возможность) к социальной жизни. По мере взросления к подростковому возрасту и старше развивается атрофия мышц, которая в состоянии привести к тяжелой инвалидизации.

    Психогенный аутизм. Не каждая форма РДА является врожденной. Непосредственно психогенный вариант аутизма – приобретенное нарушение, которое поддается корректирующим действиям и носит обратимый характер.

Синдром начинает формироваться в раннем возрасте, частенько проявляется уже до 4х лет. Его причиной считается неверное воспитание, негативная обстановка в семье и отрицательное отношение к малышу, родительская холодность, эмоциональная депривация.

      Избавиться от данного болезненного состояния вполне возможно. Требуется перемена в воспитании, в окружении. Однако некоторые аутистические черты у таких людей в состоянии сохраняться на всю жизнь. Психогенный аутизм откладывает незримый отпечаток на человека, особенно в случаях, когда негативное влияние было крайне долгим.

       Атипичный аутизм. Данная форма синдрома РДА считается нетипичной. Она диагностируется в варианте, когда у ребенка отсутствует хотя бы один из основных, характерных моментов в проявлении аутичности. Нередко атипичный аутизм не совпадает с общеизвестными моментами времени начала, развития, диагностики. Если иные формы раннего детского аутизма часто наблюдаются с младенческого периода и диагноз выносится уже к 2 годам, то атипичная форма раскрывает себя в позднем варианте. Проявляет себя синдром уже после 3х лет резкими нарушениями в ранее стабильном и благоприятном развитии.

       Органический (соматогенный) аутизм. Название подобная форма получила из-за имеющейся причины происхождения. Органический аутизм формируется благодаря раннему органическому поражению мозга. Основой нарушения в силах стать и тяжелое заболевание, сказывающееся на работе мозга ребенка, и токсичное отравление, и серьезная травма головы. Тщательное обследование обычно проводится при помощи УЗИ и ЭФФ.

      Ключевыми проявлениями у соматогенного аутизма считаются такие же, как и характерные реакции в иных формах РДА. Однако непосредственно в рамках такого синдрома частенько фигурируют эпилептические, судорожные припадки. Они – непосредственное следствие поражения мозга. Судорожные припадки у таких деток происходят эпизодически.

      Современная медицина располагает рядом возможностей, которые позволяют хотя бы немного скорректировать нарушения эмоцонально-волевой сферы ребенка. Для детей-аутистов проводятся индивидуальные работы с психологами, логопедами, специалистами иных отраслей. Постепенно такого малыша вводят в окружение других детей, научая контакту и играм с ними. Положительно сказывается арт-терапия, проходящая в компании здоровых ребятишек.

      Но, к сожалению, синдром раннего детского аутизма даже после проведенной коррекционной работы откладывает незримый отпечаток на человека. Отдельно взятые черты сохраняются всю жизнь, а полученные негативные перемены в интеллектуальной сфере могут совершенно не поддаваться изменениям.

Как проявляется аутизм

   Вариантом эмоционально-волевой патологии, открывающейся в раннем возрасте, является аутизм. Синдром раннего детского аутизма (РДА) – страшный диагноз, с которым сталкиваться приходится не столь редко, как могло бы показаться. По статистическим данным получается, что 2 детей на 10 тысяч малышей становятся носителями подобного диагноза. Это заболевание очень коварно, оно откладывает отпечаток на каждую сферу, на буквально все стороны жизни малыша. И, безусловно, огромный труд, терпение необходимы от родителей. Подобное нарушение эмоций и воли губительно сказывается на интеллекте, на речи и поведении, на психомоторике ребенка и на эмоционально-чувственной сфере. До сих пор ученые не называют точной причины развития данного синдрома. Одни придерживаются идеи патологии мозга, другие – нарушений преобразования слуховых впечатлений, третьи считают, что РДА возникает из-за ослабления инстинктов или по причине врожденной нехватки требуемых биологических механизмов, имеющих связь с аффективностью.

   Вне зависимости от формы этого болезненного состояния, у него имеются основные проявления. Опасность аутизма еще и в том, что предположить возможность подобного диагноза невозможно заранее. Диагностика часто происходит в возрасте до 3х лет, но в отдельных вариантах случаев синдром РДА ставится деткам, уже достигшим пятилетнего возраста. Ярко выраженных же проявлений аутизма насчитывается шесть штук:

· расстройство речи;

· эмоциональная блокада – безразличие, холодность и бедность выражения чувств в адрес близких, родителей;

· склонность к стереотипиям и монотонностью в поведении;

· отсутствие необходимости во взаимодействии с иными людьми;

· непринятие и страх любых перемен;

· патологическая, болезненная склонность к абсолютному порядку, к систематизации.

   Заподозрить подобного рода негативное состояние у ребенка можно уже в грудном возрасте. Но нередко ряд проявлений РДА принимается за слуховые или зрительные патологии. Маленький ребенок с таким врожденным болезненным состоянием не показывает активности (нет комплекса оживленности), обычно выражает реакции на улыбки родителей, на мать, а также не проявляет интереса к звуковым или зрительным «раздражителям» (например, яркие игрушки или голос мамы). Такой малыш не улыбается при виде кого-то из родителей, может страдать нарушениями аппетита (нет чувства голода, странные пищевые привычки, избирательный аппетит). Родители ребенка-аутиста могут столкнуться с проблемами со сном. Подобные детки часто просыпаются, реагируя на любой шорох. Их сон не очень глубокий, короткий (2-4 часа), беспокойный. На фоне таких неприятных и пугающих проявлений малыш выражает общее беспокойство, которое нередко не имеет оснований. Возможен лишенный оснований и истеричный плач, негативные реакции в сторону матери.

Особенности поведения и психомоторики

   Одной из главенствующих проблем, с которой сталкиваются родители, выступает реакция на мать. Здесь имеется три варианта развития событий. Ребенок-аутист может демонстрировать чрезмерно агрессивную, негативную реакцию на маму: прогонять ее, бить, кусать. Другим вариантом выступает индифферентное отношение, когда малыш буквально не замечает маму, никак не показывает эмоций. И третий – симбиотическое отношение.

     Ребенок плачет, ярко показывает свою эмоцию протеста, если мама оставляет его одного. Находясь же рядом с ним, мать не отмечает никакой реакции со стороны ребенка. Но какой бы не была реакция на мать или других членов семьи, малыш стремится быть в одиночестве, ему комфортней находится с самим собой и в своем созданном персональном мире.

   Своеобразными выглядят и игры у таких малышей. Когда другие детки проявляют восторг от машинок или целый день играют с яркими куколками, аутист выбирает себе совершенно иные игрушки. К ним нередко относятся баночки, ниточки и веревочки, катушки, игры с водой (переливание воды из одной емкости в другую). И в целом поведение в рамках игры напоминает строго заученные и закрепленные стереотипные действия. С возрастом к играм ребенка-аутиста может прибавиться фанатизм по каталогам, склонность к коллекционированию. Повторяющиеся движения руками, бег на цыпочках по кругу в комнате, завязывание и развязывание узелков, потряхивание головой, круговые движения руками или кручение вокруг своей оси – такое сравнивается с навязчивыми идеями. Психомоторные нарушения показывают себя чаще со второго года жизни малыша.

    Детки с РДА производят впечатления неуклюжих, угловатых, у них нет содружества движений. Эмоции не выражаются на лице или во взгляде, очень бедная мимика. У людей может складываться представление, что такой ребенок смотрит словно сквозь них совершенно пустым взглядом.

Особенности развития сферы интеллекта

   Медики придерживаются идеи, что разного рода нарушения в интеллектуальной сфере являются «побочными» или вторичными. Они возникают из-за общих проблем с эмоциями, являясь «продуктом» болезни или результатом общего аутистического поведения.

    У 2/3 детей с синдромом РДА наблюдаются ярко выраженные проблемы с интеллектом (отставание в умственном развитии). Но у остальных деток с подобным заболеванием интеллект может быть как в норме, так и значительно превышать стандартные показатели.

Речевые проблемы и особенности эмоционального спектра

   Ребенок-аутист не тянется к внешним контактам с другими, его коммуникативная роль речи очень слабо выражена. В совсем маленьком, дошкольном возрасте малыш не задает привычных вопросов, редко хоть как-то реагирует на вопросы старших. Обычно хорошо развита речь автономная, ребенок в состоянии часами говорить вслух сам с собой. Основные речевые проявления аутистов: скандированная речь, чрезмерная вычурность, сложность оборотов в речи (с возрастом), эхолалия (буквальное повторение сказанного), присутствие фразеологизмов, отсутствие первого лица в разговорах (о себе говорит или в варианте «ты» или в варианте «он»). К 5-6 годам аутист начинает вступать в разговор с другими, задавать чересчур сложные, «заумные» вопросы. Однако у некоторых деток с данным вариантом патологии отмечается мутизм (абсолютное отсутствие речи).

    По причине того, что аутизм подразумевает нарушение не лишь волевых действий, но и эмоций, патология в чертах эмоционального спектра у подобных деток очень выразительна. У ребенка-аутиста наблюдается бедность эмоциональных реакций, часто все ограничивается примитивными демонстрациями недовольства или радости (плач или улыбка). Комфортно и радостно ощущает себя малыш, когда находится один, занимаясь теми вещами, которые его привлекают. Плач и выраженное общее беспокойство отмечаются в рамках перемен, в обстановке, в распорядке дня, а также в моменты, когда в его мир стремятся проникнуть посторонние.

Источник: http://mrhow.ru

Тест АТЕС для оценки динамики и выявления проблем 

 http://www.autismwebsite.ru/ATEC.htm 

Стаття «Особливості психологічного супроводу дітей трудових мігрантів»

Стаття у збірнику «Соціально-психологічні технології розвитку особистості»

(колективна монографія викладачів Херсонського державного університету та Гроденського державного університету імені Янки Купали) –

«Особливості психологічного супроводу дітей трудових мігрантів». 

ОСОБЛИВОСТІ  ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ.

Г.А. Крупник, практичний психолог Херсонської загальноосвітньо школи І-ІІІ ступенів № 32
І.Р. Крупник, викладач кафедри загальної та соціальної психології Херсонського державного університету 

Нестача батьківської уваги є серйозним психотравмуючим фактором для особистості дитини. У сьогоденні окрім дітей-сиріт та дітей з неповних сімей з’явилась, на жаль, ще одна категорія дітей, яка страждає від нестачі батьківської уваги – це діти з родин трудових мігрантів.  У дітей з родин, у яких батьки працюють за кордоном спостерігаються порушення, які торкаються більшою мірою емоційної та особистісної сфери. Відхилення у психіці можуть видаватися не такими явними (як наприклад у дітей-сиріт), але бути доволі важкими і виявлятися здатними заважати будувати стосунки з іншими людьми, пошуку свого місця у світі, самореалізації та самоактуалізаціі, тощо. Маємо на увазі такі розлади, як: високу особистісну тривожність, роздратованість, негативізм, ворожість, підозрілість, пригніченість та депресію, неадекватну самооцінку, підвищену агресивність, дисфорію, іпохондрічність, превалювання гедоністичних мотивів.  Найважливіші психічні потреби дитини – такі, як потреба у безпеці, любові, визнанні та емоційному сприйнятті, повазі, – в наслідок фізичної відсутності батьків не задовольняються в достатній мірі, що викликає у дитини психічний дискомфорт та страждання. Особливо травматична ситуація від’їзду батьків за кордон стає тоді, коли їх відсутність дитина сприймає як брак любові до неї. Дитині важко зрозуміти мотиви відсутності найближчих людей. В результаті зміни соціального оточення, послаблення батьківського контролю негативна ситуація в сім’ї трудових мігрантів поглиблюється. Раптове отримання дитиною повної свободи дій теж може призвести до відчуття тривоги. Крім того, як правило, у дитини виникає занепокоєння за батьків і в результаті вона знаходиться в стані постійного стресу. Проблеми, які вирішує особистість, що розвивається, через поради батьків, діти трудових мігрантів не завжди можуть розв’язати в своєму соціальному оточенні [5].

В наслідок відсутності батьків у дітей виникає почуття самотності, амбівалентність почуттів до рідних і як наслідок – почуття провини, непотрібності, тривалий депресивний стан. Можлива загальна інфантилізація або мозаїчний розвиток особистості. Окремо слід відмітити порушення статеворольової ідентифікації. Згідно  досліджень Г.В. Католик та А.Л. Підсаднюк, у хлопців, в яких батько трудовий мігрант, та у дівчат, в яких мати знаходилась на заробітках за кордоном, статева ідентифікація недостатньо розвинута [3, с.31–33]. У наслідку періодичної відсутності батьків наявні обмеження у засвоєнні соціальних ролей, що порушує процес соціалізації особистості, виникають труднощі у засвоєнні моральних норм, ускладнюються взаємини з однолітками. Як наслідок, це може призвести до соціальної ізоляції дитини. Особливо травматичним є характерний для дистантних родин періодичний розрив емоційних зв’язків між її членами. В результаті відсутності постійного, нерегламентованого спілкування з батьками, зворотного зв’язку з ними поступово втрачається взаєморозуміння. До того ж значущість батьків, їх авторитет у дитини поступово зменшується, і може заміщуватись ровесниками чи іншими дорослими з антисоціальною поведінкою. Тому не дивно, що з від’їздом батьків у учнів погіршується успішність навчання, збільшується кількість прогулів, хуліганство, бійки. При епізодичній депривації у дитини може бути відсутнє позитивне відношення до себе, зниження самоцінності. Родина, втрачаючи цілісність, не може компенсувати виховний вплив відсутнього члена сім’ї. Як наслідок, у дітей з родин трудових мігрантів проявляються типові особистісні, емоційні та поведінкові розлади, які виникають при впливі родинної депривації на дітей, які довгий час виховуються без батьків.

Враховуючи вище сказане вважаємо за потрібне проводити з даною категорією корекційно-розвивальну роботу з метою послаблення дії негативних факторів. В першу чергу під час психологічної корекції дітей мігрантів слід приділити увагу, враховуючи важливість навчальної діяльності для повноцінного розвитку особистості, роботі по підвищенню мотивації до навчання (як правило вона знижується), вмінню керувати емоціями, знаходити спільну мову з дорослими (особливо з батьками) та однолітками, в тому числі і у конфліктних ситуаціях, корекція гендерної ідентичності (в наслідок відсутності батька чи матері можливі відхилення із формуванням психологічної статті). Слід також приділити увагу професійному самовизначенню (для дітей з родин мігрантів характерно обирати професію акцентуючись на фінансовому компоненті). Особливу увагу в програмі тренінгів присвячено родинним уявленням (допомога у розумінні мотивів від’їзду батьків та формування цілісних, не ідеалізованих, емоційно позитивних уявлень про свою майбутню родину). Кінцевою метою даної програми є адаптація дитини з родини трудових мігрантів до складних життєвих обставин. Програма складається із семи занять[1;2;4;6]. Вік учасників: 13–15 років. Час: орієнтовно 2 години кожне заняття.

Література

1. Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посіб. / О. Безпалько, Ж. Савич. – К.: Навч. книга, 2002. – 112 с.
2. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / А. Гольдштейн, В. Хомик . – К.: Либідь, 2003. – 520 с.
3. Католик Г.А. Діти трудових емігрантів. Особливості особистісної ідентичності у підлітково-юнацькому віці / Г.А. Католик, А.Л. Підсаднюк // Практична психологія психологія та соціальна робота. - 2006. - №12. - С. 31 — 33.
4.  Самоукина Н. Практическая психология в школе: лекции, консультирование, тренинги / Н. Самоукина. – М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.
5. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник / за редакцією Левченко К.Б., Трубавіної І.М., Цушка І.І. – К. : ФОП «Чальцев», 2008. – 384 с.
6. Яланська С.Ю. Старшокласники: заняття з психології / С.Ю. Яланська. – К.: Редакції загальнопед. газет, 2012. – 128 с.