Положення про психологічний кабінет

           

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                            Н А К А З

 № 691 від 19.10.2001

     Про затвердження Положення про психологічний кабінет

    дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів

     На виконання  наказу  Міністерства  освіти і науки України та Академії  педагогічних  наук  від  15  серпня  2001  р.  N  592/33 ( v0592290-01 )  про  забезпечення розвитку психологічної служби в системі освіти України та з метою забезпечення належних умов праці практичним психологам  (соціальним  педагогам) навчальних закладів

Н А К А З У Ю:

     1. Затвердити Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів (додається).

     2. Міністру  освіти  Автономної Республіки Крим,  начальникам управлінь освіти і науки обласних,  Київської та  Севастопольської міських державних адміністрацій зобов'язати керівників дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних  закладів  системи  загальної середньої  освіти  виділити  окремі  приміщення  для психологічних кабінетів   і   забезпечити   їх   відповідним   обладнанням    та устаткуванням.

     3. Контроль   за   виконанням   даного   наказу  покласти  на заступника державного секретаря Науменка Г.Г.

 Державний секретар                                     В.О.Зайчук

                                      Затверджено

                                      Наказ Міносвіти і науки

                                      України

                                      19.10.2001 N 691

                            Положення

    про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та

   інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти

                      1. Загальні положення

     1.1. Психологічний  кабінет  дошкільних,  загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти (далі -  навчальних  закладів)  - це спеціально обладнане приміщення для здійснення   професійної    діяльності    практичного    психолога (соціального педагога).

     1.2. В   кабінеті  забезпечується  своєчасне  і  систематичне вивчення психофізичного,  соціального  розвитку  дітей  та  учнів, мотивів   їх   поведінки   і  діяльності  з  урахуванням  вікових, інтелектуальних,  фізичних,  статевих  та   інших   індивідуальних особливостей.   Кабінет   діє   з   метою  виявлення  і  створення оптимальних   соціально-психологічних   умов   для   розвитку    і саморозвитку дітей та учнів,  сприяє виконанню освітніх і виховних

завдань навчальних закладів.

     1.3. Робота в психологічному кабінеті здійснюється відповідно до Положення  про  психологічну  службу  системи  освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти України  від  03.05.1999 р.  N  127  (  z0922-99  )  (зареєстровано  в Міністерстві юстиції України 30.12.1999 р.  за N 922/4215),  із змінами і доповненнями, затвердженими  наказом  Міністерства освіти  і  науки України від 07.06.2001 р.  N 439 ( z0570-01 )  (зареєстровано  в  Міністерстві юстиції   України   09.07.2001  р.  за  N  570/5761),  у   тісному взаємозв'язку з іншими навчальними  кабінетами,  з   використанням технічних  засобів,   методичного,   довідкового  та  роздаткового матеріалу.

     1.4. Навчальний заклад забезпечує організаційні, фінансові та матеріальні умови,  необхідні  для  функціонування  психологічного кабінету.  Приміщення,  обладнання,  майно  кабінету  утримується навчальним закладом на безстроковому користуванні та  оперативному управлінні.

     1.5. У психологічному кабінеті можуть надаватися користувачам додаткові платні послуги згідно з законодавством України.

     1.6. Дане Положення є обов'язковим  для  навчальних  закладів незалежно  від  форм  власності  і  визначає  загальні  Вимоги  до розташування,  обладнання,  оформлення психологічного кабінету  та ведення документації.

     1.7. Діяльність  у  психологічному  кабінеті  регламентується законами      України,      іншими      законодавчими      актами, нормативно-правовими   документами  психологічної  служби  системи освіти України,  затвердженими в установленому порядку навчальними програмами і планами, а також цим Положенням.

         2. Призначення психологічного кабінету та вимоги

                        до його оформлення

     Психологічний кабінет повинен мати  два  приміщення:  робочий кабінет практичного психолога (соціального педагога) та навчальний психологічний кабінет.

     2.1. Робочий  кабінет  практичного   психолога   (соціального педагога)     призначений      для    проведення    індивідуальної психодіагностичної,  корекційно-відновлювальної  та   розвивальної роботи;  індивідуальної консультаційної роботи з учнями (дітьми), педагогічними працівниками,  батьками,  а також для підготовки  до занять,  тренінгів,  виступів;  обробки  результатів психологічних обстежень та оформлення висновків і рекомендацій.

     Робочий кабінет  розташовується  в  зручному для відвідувачів місці.  На  вхідних  дверях  закріплюється  табличка   "Практичний психолог"  ("Соціальний  педагог"),  на  видному  місці  -  графік роботи, затверджений керівником навчального закладу.

     Під робочий  кабінет  відводиться  кімната  площею  не  менше 12 кв. м.

     2.2. Навчальний   психологічний   кабінет   призначений   для Проведення   занять   з   дітьми   та   учнями  (навчальні  курси, факультативні заняття, психологічні гуртки, практикуми, тренінги); групової діагностичної, розвивальної  та психокорекційної роботи з учнями (дітьми),  психологічної просвіти педагогічних працівників, батьків;  систематичного  підвищення  рівня психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу.

     Навчальний психологічний   кабінет   розташовується  поруч  З робочим кабінетом практичного психолога (соціального Педагога). На вхідних дверях закріплюється табличка з назвою: "Навчальний психологічний кабінет".

     2.3. Оформлення  психологічного  кабінету повинно відповідати рекомендованим     санітарно-гігієнічним,     технічним     нормам (освітленості,  температури, вологості, швидкості руху повітря) та естетичним вимогам.

     Психологічний кабінет   розташовується   в   приміщеннях    з достатнім  природним  та штучним освітленням,  звуковою ізоляцією, необхідною  кількістю  розеток.  Кімнати   повинні   забезпечувати психотерапевтичний   ефект.   Підвищенню   комфортності   сприяють кімнатні рослини, акваріуми, зображення природи тощо.

     Для кращого  розсіювання  та  відбиття  світла рекомендується стелю фарбувати у білий колір.

     Якщо вікна  у  приміщенні виходять на сонячний бік,  то стіни краще  оформляти  у  прохолодні  тони:   блакитний,   зеленуватий, салатний.  Для  приміщень  з  вікнами,  орієнтованими  на  північ, північний захід,  північний схід більше підходять  кольори  теплої гами: жовтуватий, світло-рожевий, пісковий.

     Підлога, незалежно від  матеріалу,  з  якого  вона  зроблена, повинна мати темніший колір, ніж стіни.

     Приміщення слід  оформляти  з  урахуванням  вимог   сучасного дизайну.  При  оформленні  психологічного  кабінету рекомендується створення    кольоро-світлової    композиції     з     урахуванням психофізіологічного ефекту кольорів.

                3. Матеріально-технічне оснащення

     3.1. Робочий   кабінет   практичного  психолога  (соціального педагога) рекомендується укомплектувати:

•      меблями: письмовий та журнальний стіл,  стільці,  2-3 крісла, шафи   секційні   для   зберігання   книг,    навчально-методичних матеріалів, довідково-інформаційної документації, архіву тощо;
•      сейфом для зберігання обліково-статистичної  документації  та документації   для  службового  використання,  аудіо-відео  касет, дискет тощо;
•      килимами для підлоги та пилососом для їх чищення;
•    оргтехнікою: комп'ютером,  принтером, ліцензованим програмним забезпеченням,   сканером,   ксероксом,  телевізором,  диктофоном, аудіовідеотехнікою з достатньою  кількістю  касет,  діагностичними засобами, проекційною апаратурою та пристроями для її використання (екран,  зашторювання,  пульт дистанційного  управління  та  ін.), кольорово-освітлювальною  системою,   освіжувачем  та  іонізатором повітря, засобами зв'язку тощо;
•      канцелярськими приладдями:   папером  (білим  та  кольоровим) форматом А4,  блокнотом АЗ,  фліп-чартом, маркерами, фломастерами, матеріалами для творчих занять (клей,  пластилін,  фарби, іграшки, ляльки та ін.) тощо.

     3.2. Обладнання навчального психологічного  кабінету.  Робочі місця учнів (дітей) і практичного психолога (соціального педагога) обладнуються  відповідно  до  вимог  наукової  організації  праці, ергономіки,   з   дотриманням   правил   техніки   безпеки.   Вони обладнуються  з   урахуванням   специфіки   діяльності   кабінету;

     психо-діагностична робота,   викладання   навчальних  курсів, психологічна  просвіта  учасників   навчально-виховного   процесу. Робочі  місця  учнів  (дітей) - столи,  які зручно переміщувати по кабінету.  З шаф найбільш зручними є секції,  що  мають  пересувні полички і напівполички;

     психологічні тренінги,       практикуми,       розвантаження, психотерапія.  Приміщення  устатковується 10-15 м'якими кріслами з високими  підголовниками  і  вмонтованими  в  них   гніздами   для підключення   індивідуальних   наушників,   килимом  для  підлоги, природно-декоративними елементами  (рослини,  акваріуми,  фонтани) тощо.

     Навчальний психологічний      кабінет       багатопрофільного використання може обладнуватись і іншим устаткуванням, виходячи із специфіки діяльності та функціонального призначення.

     3.3. Психологічний    кабінет     оснащується     комплектами підручників  по класам (групам),  навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій,  затверджених навчальних програм, фахових періодичних  видань  (журнали  "Практична  психологія та соціальна робота",  "Журнал  для  батьків",  "Обдарована  дитина"  та  ін.), тестових методик, бланків, допоміжних матеріалів.

     3.4. Облік   товарно-матеріальних   цінностей  психологічного кабінету навчальних закладів здійснюється в установленому порядку.

              4. Матеріали та документація кабінету

     Матеріали та     документація     психологічного     кабінету розділяється за категоріями:

     1. Нормативно-правова.

     2. Навчально-методична.

     3. Довідково-інформаційна.

     4. Обліково-статистична.

     5. Для службового використання.

     4.1. До  нормативно-правових  документів   належать:   закони України,  постанови  Верховної  Ради  України,  Кабінету Міністрів України,  накази,  розпорядження.  Положення Міністерства освіти і науки  України,  управлінь  (відділів)  освіти  і  науки  місцевих державних  адміністрацій  щодо  діяльності  психологічної   служби системи освіти України.

     4.2. До навчально-методичних матеріалів належать: підручники, навчально-методичні посібники,  збірники методичних  рекомендацій, навчальні програми (плани), фахові періодичні видання тощо.

     4.3. До    довідково-інформаційних    матеріалів    належать: матеріали  науково-практичних   конференцій,   семінарів,   нарад, тематичні  проспекти  (буклети),  доповіді,  виступи  на педрадах, навчально-тематичні плани роботи з учнями (дітьми),  педагогічними працівниками, батьками тощо.

     4.4. До   обліково-статистичних  документів  належать:  облік товарно-матеріальних цінностей  психологічного   кабінету,   плани роботи   практичного   психолога  (соціального  педагога)  на  рік (місяць), форми статистичної звітності встановленого зразка тощо.

     4.5. До матеріалів для службового використання належать:

     індивідуальні картки  психолого-педагогічного діагностування, журнали       індивідуальних        консультацій,        протоколи корекційно-відновлювальної    та  розвивальної  роботи,  матеріали психолого-педагогічних  консиліумів,   тексти   (ключі)   тестових методик, опитувальники, анкети, бланки відповідей тощо.

     Доступ до обліково-статистичних документів та документів  для службового   використання   регулюється  завідуючим  психологічним

кабінетом відповідно до положень Етичного  кодексу  психолога  (за винятком офіційних звернень правоохоронних і судових органів).

     Крім того,  в  психологічному  кабінеті  має  бути   наступна інформація:

     список телефонів (адреси) місцевих  спеціалізованих  центрів, служб, консультацій медико-психологічного профілю;

     телефони (адреси)  районного  (міського),  обласного  центрів практичної психології і соціальної роботи (методистів-психологів).

              5. Завідування психологічним кабінетом

     5.1. Завідування    психологічним    кабінетом   покладається керівником   навчального   закладу   на   практичного    психолога (соціального педагога).

     5.2. Завідуючий  кабінетом  несе  відповідальність  за  зміст роботи психологічного кабінету,  планування діяльності та  ведення документації,  зберігання  та правильне використання обладнання та інших матеріальних цінностей.

     5.3. До   обов'язків   завідуючого   психологічним  кабінетом входить:     систематичне     поповнення     та      удосконалення навчально-матеріальної   бази   кабінету,   забезпечення   роботи технічних  засобів,  дотримання  правил  санітарії   та   гігієни, протипожежної безпеки і поводження з електричними приладами.

     5.4. За  завідування  психологічним  кабінетом   здійснюється доплата згідно з законодавством України.

 "Інформаційний збірник Міністерства

 освіти і науки України", № 1/2002

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД. Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему. За даними ООН, поширення епідемії СНІДу у світі в цілому сповільнилися. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20%.

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США в 1983 році. Упродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть простий нежить може призвести до смерті людини. Збудник — вірус, що має вигляд спіралі в трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними в Західній Європі, та ВІЛ 3, від якого страждають переважно американці та африканці. Вірус уражає Т-лімфоцити, що слугують для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму.

ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛ. Зараження можливе у таких випадках:

• при статевому контакті з інфікованим незалежно від статевої орієнтації

• при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків, пересадці органів інфікованої людини здоровій)

• при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка.

Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то, за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до 6%.

ВІЛ не передається у таких випадках:

• через обійми або поцілунок (ВІЛ може передатися, якщо у обох партнерів є відкрита рана в ротовій порожнині)

• через рукостискання

• через кашель та чхання

• при проживанні в одній квартирі; використанні спільної ванни або туалету, спільного посуду для їжі; користуванні спільним басейном

• через укуси комах

• при використанні спільного телефону

• через піт або сльози.

( http://uk.wikipedia.org )

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом у нашій школі було проведено цікаві просвітницько-профілактичні заходи з метою попередження розповсюдження цієї хвороби. Усі учні школи взяли активну участь у виставці плакатів «СНІД-чума ХХІстоліття», класні керівники провели профілактичні бесіди. Старшокласники підготували роздатковий матеріал - пам’ятки «Як уберегтися від хвороби» та роздавали червоні стрічки-символи толерантного ставлення до тих, хто постраждав від цієї хвороби. Психолог школи та соціальний педагог запропонували учням переглянути кінофільм про наслідки для організму людини від вживання наркотиків та психотропних речовин. Також були організовані психологічні тренінги "Здоровий спосіб життя", "Шкідливі звички".

Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі (презентація до педради)

    Мета обласної науково-методичної проблеми: “Cоціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі: методологічний та методичний підходи ” (слайд 1)

    Соціалізація – процес і результати засвоєння людиною історично створених соціальних норм та культурних цінностей (конструктивних та саморуйнівних), що передбачають його включення у систему суспільних відносин та самостійне відтворення цих відносин.  (слайд 2)

    Головними завданнями освіти в Україні є: виховання громадянина України, формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, якій притаманно почуття власної гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов’язків людини і громадянина, гордість за свою Батьківщину,  здатність до саморозуміння і самовдосконалення,активної участі у соціальному житті країни. Суспільно важливе завдання для освітян: забезпечити розбудову такого освітнього простору,  у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.   (слайд 3)

Результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей:

• Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник;
• Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин;
• Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті - успішний сім’янин.   (слайд 4)

Залежно від віку індивіда розрізняють 5 основних етапів (стадій) соціалізації:

1.                  Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує).

2.                  Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення “світ і я” характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка. Юнацький вік (18-25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі властивості особистості.

3.                  Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, “вписатися” у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи: збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством;  зміна себе (стати як всі);  конформізм,  адаптація.

4.                  Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність.

5.                  Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.   (слайд 5)

Для визначення ступенів готовності підлітків та учнівської молоді до взаємодії з соціумом було проведене дослідження рівня комунікативної активності та рівня активності за видами діяльності  (результати дослідження представлені на педраді).    (слайд 6)

Анкета “Рівень комунікативної активності учня”

     1. Чи відчуває учень потребу у спілкуванні з людьми?

            а) часто  (5)            

            б) інколи (3)

            в) дуже рідко (1)

     2.  Як діє учень, коли стикається з проблемою?

            а) довго думає, як вчинити вірно та приймає рішення самостійно (5)

            б) звертається за допомогою до ровесників, дорослих, вислуховує їхні пропозиції та       обирає на його погляд найкращу (3)

            в)  очікує вирішення проблеми іншими особами (1)

     3. Чи переживає учень, коли стосунки з колективом (групою) не складаються?

            а) дуже переймається (5)

            б) коли як (3)

            в) байдужий (1)

    4.  Як поводить себе учень у конфліктній ситуації?

            а) намагається зовсім не потрапляти у конфлікти (5)

            б) намагається відшукати компроміс (3)

            в) затягує конфлікт або замовчує про нього (1)

    5.  Чи має значення для учня, які ролі йому відводяться в колективі (групі)?

            а) так, ініціює вибір ролі самостійно за власним бажанням (5)

            б) очікує, поки роль для нього оберуть інші (3)

            в) погоджується «залишатися в стороні» (1)

Суму балів, отриманих учнями на всі запитання, потрібно розділити на 5 (кількість запитань). Одержимо показник інтенсивності спілкування підлітка з близьким оточенням. Якщо 3,5 - 5 – досить висока інтенсивність, 2,5 - 3,5 – помірна, 1 -2,5 – низька.   (слайд 7)

Методика дослідження ціннісних ставлень особистості

            Інтелектуальна зрілість:

а) культура мови

б) глибина знань

в) самоосвіта

г) інтерес до навчання

д) кмітливість

            Я – по відношенню до себе:

а) вмію організувати свій час

б) виявляю самостійність у прийнятті рішень

в) дотримуюсь здорового способу життя

г) усвідомлюю наслідки своїх вчинків

д) контролюю свої емоції

            Я – по відношенню до близького оточення:

а) дотримуюсь правил внутрішньошкільного розпорядку

б) дотримуюсь норм і правил етичного спілкування

в) виявляю терпимість до інших

г) здатний до співчуття

д) спілкуюся охоче, не зважаючи на обставини

            Я – по відношенню до праці:

а) виявляю організованість

б) самообслуговування

в) працелюбність

г) підприємницькі навички

д) участь в трудових суспільно корисних справах

             Я – по відношенню до світу прекрасного:

а) охайність

б) естетика повсякденного життя

в) відвідування культурно-просвітницьких центрів

г) бачення прекрасного у житті

д) знання етикету

            Я – по відношенню до природи:

а) бережливе ставлення до пам’ятків природи

б) прагнення берегти природу повсякденно

в) догляд за насадженнями

г) відновлення природних об’єктів

д) участь в екологічних операціях

            Самопокладання відповідальності:

а) відповідальне ставлення до виконання громадських доручень

б) моральна та правова відповідальність

в) самоконтроль

г) самооцінка

д) відповідальність в межах колективу

 Учням пропонується оцінити вияв кожної ознаки: 3 бали – ознака проявляється сильно та часто; 2 бали – прояви та не прояви однакові; 1 бал – не виявляється. Підрахувавши всі бали по кожному показнику та розділивши на кількість показників, підліток та вчитель можуть встановити рівень прояву тієї чи іншої компетентності за критеріями: в межі 2,5-3 – високий; в межі 2-2,5 – достатній; в межі 1,5-2 -  середній; в межі 1-1,5 – низький.  (слайд 8)  

Література: Теоретико-методологічні засади процесу соціалізації дітей та 

учнівської молоді в сучасному освітньому просторі : методичні рекомендації. – Херсон:, 2013. – 48 с.

Матеріал підготувала Крупник Г.А.,
психолог ЗНЗ № 32 (м.Херсон)

КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ - ЩОПОНЕДІЛКА з 9.00 до 15.00   

_________________________________________________________________________________________________

ВИВЧЕННЯ РІВНЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Мета: визначення соціалізації та моральної вихованості учня.

Матеріали: роздруковані бланки тесту й контрольні аркуші відповідей, ручки або олівці.

Інструкція. Учню пропонується прочитати двадцять суджень і оцінити ступінь своєї згоди або незгоди за шкалою:

•      4 — завжди;

•      З — майже завжди;

•      2 — іноді;

•      0 — ніколи.

Судження

1.  Я намагаюся у всьому слухатися вчителів і батьків.

2.  Вважаю, що завжди треба чимось відрізнятися від інших людей.

3.  За що б я не взявся, мені все під силу.

4.  Я вмію прощати людей.

5.  Я прагну чинити так само, як і мої друзі.

6.  У будь-якій справі мені хочеться бути попереду одно­літків.

7.  Я стаю дуже впертим, якщо впевнений у своїй правоті.

8.  Творити добро — це головний девіз мого життя.

9.  Я намагаюся чинити так, щоб мене відзначили.

10. У спілкуванні з однолітками я завжди відстоюю власну думку.

11. Якщо я щось задумав, то обов'язково виконаю.

12. Мені подобається допомагати іншим людям.

13. Мені хочеться, щоб зі мною всі дружили.

14. Якщо мені хтось не подобається, я з ним спілкуватися не буду.

15. Я прагну завжди перемагати й вигравати.

16. Я завжди переживаю неприємності інших людей, як свої власні.

17. Я уникаю сварок із друзями.

18. Я намагаюся доводити свою правоту, навіть якщо з моєю думкою не згодні інші.

19. Якщо я за щось беруся, то завжди закінчую.

20. Я завжди захищаю тих, кого кривдять.

Опрацювання отриманих результатів

Кожен рядок контрольного аркушу характеризує один із напрямів соціального розвитку особистості учня. При опрацюванні даних сума відповідей у кожному рядку підраховується і ділиться на 5.

1.  Оцінка соціальної адаптованості учня визначається сумою оцінок першого рядка (і поділу отриманої суми на 5).

2.  Оцінка автономності учня визначається сумою оцінок дру­гого рядка.

3.  Оцінка соціальної активності учня визначається аналогічно (операція з третім рядком).

4.  Оцінка моральності учня визначається аналогічно (опе­рація з четвертим рядком).

Інтерпретація отриманих результатів

•      Якщо одержаний коефіцієнт більше З, можна констатувати високий ступінь соціалізації підлітка;

•      якщо одержаний коефіцієнт більше 2, але менше З, можна констатувати середній ступінь розвитку соціальних якостей;

•      якщо одержаний коефіцієнт менше 2, можна констатувати низький ступінь розвитку соціальних якостей.

Отримані результати необхідно уважно й неквапливо осмис­лити, узагальнити, розставити акценти. І вже на цій основі планувати подальшу навчально-виховну роботу з конкретним учнем, ураховуючи виявлені показники.

1	5	9	13	17
2	6	10	14	18
3	7	11	15	19
4	8	12	16	20