Заняття з елементами тренінгу "Дружба"

Учні 5 класу під час тренінгового заняття "Дружба"

Вправа "Термометр настрою"

Вправа "Сонечко"

Студенти ХДУ під час проходження практики

Тиждень Толерантності

З учнями Херсонської загальноосвітньої школи № 32 були проведені тренінгові заняття за темою "Толерантна людина"

Програма "Шлях до успіху", створення колажу "Моє майбутнє"

Учні 9 класу залюбки працюють під час тренінгового заняття за програмою "Шлях до успіху"

"Коллаж мечты" - техника работы с целями  (информация с сайта www.master-class.spb.ru)

Вы, конечно, не раз слышали про технику работы с целями, которая называется «Коллаж мечты». Суть техники в том, чтобы чётче сформировать для себя образы желаемого, чтобы точнее навести подсознание на желаемую цель. Техника часто даёт результаты, похожие на чудо.

Как создаётся коллаж мечты? Некоторое время (к примеру, месяц) вы собираете вырезки из журналов, фотографии и рисунки желаемого: дом или квартира, в которых хотите жить; мебель, которой хотите пользоваться; машина, на которой хотите ездить; места, в которых хотите побывать, и так далее. После этого берёте лист ватмана и наклеиваете на него эти образы, располагая их так, как вам хочется. Всё, коллаж мечты готов! Если вы расположите его на видном месте и будете регулярно посматривать на фотографии желаемого, то с удивлением обнаружите, что уже в течение года большинство образов так или иначе окажется или побывает в вашей жизни. Не верите? Попробуйте и убедитесь сами.

Несколько важных замечаний по поводу этой техники:
Выбирайте то, что нравится ВАМ лично. Советы не работают. Не ищите причин хотения. Просто чувствуйте: МОЁ, и всё тут! Даже если кому-то картинка кажется идиотской – это ВАША мечта.
Просмотрите МНОГО журналов и иллюстраций. Лучше качественных. Не ограничивайте себя в выборе. Кстати, чьи это журналы – совершенно не важно.
Берите КРУПНЫЕ картинки. Масштаб наше подсознание часто воспринимает как сравнительную значимость объекта. Если у вас фотография новых туфель на половину ватмана – то вы скоро их получите и подсознание удовлетворённо вздохнёт – главное достигнуто!, не слишком заботясь о том, что маленький мерседес в левом нижнем углу вы тоже вроде как хотели.
Запаситесь несколькими СВОИМИ фотографиями разного размера. Вклеивайте их в желаемые интерьеры, машины, пейзажи – иначе желаемое может прийти, но вас в нём не будет. Зачем вам загородный дом, если у вас не будет времени в нём бывать? Зачем вам яхта, если дела держат вас на берегу? Или вообще желаемое придёт в форме импортного фильма без вашего участия или чужой фотографии из увлекательного, но не вашего путешествия.
Заполняйте пространство коллажа ПЛОТНО, без просветов. Если мы не наполняем свою жизнь тем, что хотим мы, то её нам наполняют другие – и не всегда нам это нравится. Хотя если вам нравятся сюрпризы – оставьте под них место.
Лучше не наклеивать в качестве цели фотографии РЕАЛЬНЫХ ЛЮДЕЙ – у них могут быть свои планы, противоречащие вашим. Или в вашей жизни может появиться кто-то внешне похожий, но абсолютно отличающийся от нужного вам, человек, и вы будете разочарованы.
Когда смотрите на коллаж, ПРЕДСТАВЛЯЙТЕ себя там. Представляйте, как вам будет хорошо и комфортно. Приятные звуки, запахи и ощущения Само по себе весьма умиротворяющее занятие. Хорошо снимает стресс. И кроме того, вы задаёте для цели параметр собственного самочувствия, что не всегда передают фотографии. Зачем вам прекрасный вид из окна, если пахнет выхлопными газами, а за стеной стучит перфоратор?
Рассказывайте про свои мечты только ДОБРОЖЕЛАТЕЛЬНЫМ слушателям. Особенно, когда только что склеили коллаж. Мечты поначалу такие хрупкие, что их может разрушить неосторожное критическое замечание. Потом, когда цели приближаются, и вы удивляетесь тому, как всё, оказывается, близко и просто, чужие слова действуют уже не так сильно.
Расскажите другим людям, ПОЧЕМУ вы этого хотите. Как сильно вы об этом мечтаете, как важно это для вас. Внимание! Ни слова про то, почему у вас ничего не получится, и про то, как трудно будет этого добиться! Про это все, включая вас, и так знают. Это мешает. Как гири на ногах при беге. Заставляет искать самые трудные и длинные пути к желаемому.
Лучше клеить коллажи в ГРУППЕ. Эффект от техники обычно значительно сильнее. Можно делиться картинками и фотографиями, можно обсуждать ваш коллаж во вдохновляющей атмосфере, можно найти единомышленников и попутчиков. Если в группе присутствует опытный тренер – совсем хорошо. Кто-то же должен следить за временем, помогать избегать распространённых ошибок и завидовать тем, кто активно создаёт образ собственного будущего.

Стаття «Особливості психологічного супроводу дітей трудових мігрантів»

Стаття у збірнику «Соціально-психологічні технології розвитку особистості»

(колективна монографія викладачів Херсонського державного університету та Гроденського державного університету імені Янки Купали) –

«Особливості психологічного супроводу дітей трудових мігрантів». 

ОСОБЛИВОСТІ  ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ.

Г.А. Крупник, практичний психолог Херсонської загальноосвітньо школи І-ІІІ ступенів № 32
І.Р. Крупник, викладач кафедри загальної та соціальної психології Херсонського державного університету 

Нестача батьківської уваги є серйозним психотравмуючим фактором для особистості дитини. У сьогоденні окрім дітей-сиріт та дітей з неповних сімей з’явилась, на жаль, ще одна категорія дітей, яка страждає від нестачі батьківської уваги – це діти з родин трудових мігрантів.  У дітей з родин, у яких батьки працюють за кордоном спостерігаються порушення, які торкаються більшою мірою емоційної та особистісної сфери. Відхилення у психіці можуть видаватися не такими явними (як наприклад у дітей-сиріт), але бути доволі важкими і виявлятися здатними заважати будувати стосунки з іншими людьми, пошуку свого місця у світі, самореалізації та самоактуалізаціі, тощо. Маємо на увазі такі розлади, як: високу особистісну тривожність, роздратованість, негативізм, ворожість, підозрілість, пригніченість та депресію, неадекватну самооцінку, підвищену агресивність, дисфорію, іпохондрічність, превалювання гедоністичних мотивів.  Найважливіші психічні потреби дитини – такі, як потреба у безпеці, любові, визнанні та емоційному сприйнятті, повазі, – в наслідок фізичної відсутності батьків не задовольняються в достатній мірі, що викликає у дитини психічний дискомфорт та страждання. Особливо травматична ситуація від’їзду батьків за кордон стає тоді, коли їх відсутність дитина сприймає як брак любові до неї. Дитині важко зрозуміти мотиви відсутності найближчих людей. В результаті зміни соціального оточення, послаблення батьківського контролю негативна ситуація в сім’ї трудових мігрантів поглиблюється. Раптове отримання дитиною повної свободи дій теж може призвести до відчуття тривоги. Крім того, як правило, у дитини виникає занепокоєння за батьків і в результаті вона знаходиться в стані постійного стресу. Проблеми, які вирішує особистість, що розвивається, через поради батьків, діти трудових мігрантів не завжди можуть розв’язати в своєму соціальному оточенні [5].

В наслідок відсутності батьків у дітей виникає почуття самотності, амбівалентність почуттів до рідних і як наслідок – почуття провини, непотрібності, тривалий депресивний стан. Можлива загальна інфантилізація або мозаїчний розвиток особистості. Окремо слід відмітити порушення статеворольової ідентифікації. Згідно  досліджень Г.В. Католик та А.Л. Підсаднюк, у хлопців, в яких батько трудовий мігрант, та у дівчат, в яких мати знаходилась на заробітках за кордоном, статева ідентифікація недостатньо розвинута [3, с.31–33]. У наслідку періодичної відсутності батьків наявні обмеження у засвоєнні соціальних ролей, що порушує процес соціалізації особистості, виникають труднощі у засвоєнні моральних норм, ускладнюються взаємини з однолітками. Як наслідок, це може призвести до соціальної ізоляції дитини. Особливо травматичним є характерний для дистантних родин періодичний розрив емоційних зв’язків між її членами. В результаті відсутності постійного, нерегламентованого спілкування з батьками, зворотного зв’язку з ними поступово втрачається взаєморозуміння. До того ж значущість батьків, їх авторитет у дитини поступово зменшується, і може заміщуватись ровесниками чи іншими дорослими з антисоціальною поведінкою. Тому не дивно, що з від’їздом батьків у учнів погіршується успішність навчання, збільшується кількість прогулів, хуліганство, бійки. При епізодичній депривації у дитини може бути відсутнє позитивне відношення до себе, зниження самоцінності. Родина, втрачаючи цілісність, не може компенсувати виховний вплив відсутнього члена сім’ї. Як наслідок, у дітей з родин трудових мігрантів проявляються типові особистісні, емоційні та поведінкові розлади, які виникають при впливі родинної депривації на дітей, які довгий час виховуються без батьків.

Враховуючи вище сказане вважаємо за потрібне проводити з даною категорією корекційно-розвивальну роботу з метою послаблення дії негативних факторів. В першу чергу під час психологічної корекції дітей мігрантів слід приділити увагу, враховуючи важливість навчальної діяльності для повноцінного розвитку особистості, роботі по підвищенню мотивації до навчання (як правило вона знижується), вмінню керувати емоціями, знаходити спільну мову з дорослими (особливо з батьками) та однолітками, в тому числі і у конфліктних ситуаціях, корекція гендерної ідентичності (в наслідок відсутності батька чи матері можливі відхилення із формуванням психологічної статті). Слід також приділити увагу професійному самовизначенню (для дітей з родин мігрантів характерно обирати професію акцентуючись на фінансовому компоненті). Особливу увагу в програмі тренінгів присвячено родинним уявленням (допомога у розумінні мотивів від’їзду батьків та формування цілісних, не ідеалізованих, емоційно позитивних уявлень про свою майбутню родину). Кінцевою метою даної програми є адаптація дитини з родини трудових мігрантів до складних життєвих обставин. Програма складається із семи занять[1;2;4;6]. Вік учасників: 13–15 років. Час: орієнтовно 2 години кожне заняття.

Література

1. Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посіб. / О. Безпалько, Ж. Савич. – К.: Навч. книга, 2002. – 112 с.
2. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / А. Гольдштейн, В. Хомик . – К.: Либідь, 2003. – 520 с.
3. Католик Г.А. Діти трудових емігрантів. Особливості особистісної ідентичності у підлітково-юнацькому віці / Г.А. Католик, А.Л. Підсаднюк // Практична психологія психологія та соціальна робота. - 2006. - №12. - С. 31 — 33.
4.  Самоукина Н. Практическая психология в школе: лекции, консультирование, тренинги / Н. Самоукина. – М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.
5. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник / за редакцією Левченко К.Б., Трубавіної І.М., Цушка І.І. – К. : ФОП «Чальцев», 2008. – 384 с.
6. Яланська С.Ю. Старшокласники: заняття з психології / С.Ю. Яланська. – К.: Редакції загальнопед. газет, 2012. – 128 с. 

Виступ перед батьками "Особливості соціально-психологічного супроводу учнів «ШЛЯХ ДО УСПІХУ»

У рамках проведення батьківського всеобучу практичним психологом до уваги батьків була представлена  презентація-звіт за программою "Шлях до успіху". 

У нашій школі розроблена та впроваджується профілактично-просвітницька програма, яка включає в себе 3 блоки: роботу з учнями молодшої школи, із підлітками, а також роботу з педагогами та батьками. Створена корекційно-розвивальна програма для учнів початкової школи,  завдання якої - забезпечення соціально-психологічних умов для успішної соціалізації та адаптації до шкільного навчання.  Також психологом Херсонської школи №32 Крупник Ганною Анатоліївною розроблений універсальний робочий зошит індивідуального психологічного супроводу «Щоденник особистісного розвитку підлітка «Шлях до успіху», який розрахований на роботу з учнем середньої та старшої школи, що самостійно або за запитом батьків чи вчителів звернувся до психолога з ціллю вдосконалення комунікативних навичок, ефективної взаємодії з оточуючими, бажанням стати успішним, впевненим в собі; педагогічний консиліум «Успішний вчитель – успішний учень!», де педагогам надаються рекомендації щодо підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Дана просвітницька програма спрямована на розвиток та вдосконалення комунікативних навичок, емоційної та вольової сфери, формування позитивного ставлення до навчального процесу, розвиток  продуктивності психічної діяльності.

Успіх - це реалізація свого потенціалу при повному особистому задоволенні. Успіх робить нас щасливими. Людина, яка не реалізувала свій потенціал, залишається незадоволеною і нещасною, навіть маючи все необхідне для життя. А реалізація потенціалу можлива тільки, коли людина налаштована на успіх. Особистість з позицією невдахи, яка не вміє боротися і перемагати, не зможе реалізувати свій інтелектуальний та особистісний потенціал. Дуже важливо в наш час навчити дітей замислюватися над тим, чого вони насправді хочуть, планувати своє життя, яке буде яскравим, реалізованим і благополучним, допомогти усвідомити, що йдучи до своєї мрії маленькими кроками, можна прийти до великого успіху. Адже, успішне життя – це план того, як переміститися звідти, де ти перебуваєш, туди, де хочеш опинитися!

Успіх – це …

·        ціленаправлене, організоване поєднання умов, при яких створюється можливість досягнути значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому;

·        оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості і результатами її діяльності;

·        переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прагнула у своїй діяльності, або співпав з її очікуваннями, або перевершив їх;

Щоб стати успішним учнем, дитина повинна отримувати задоволення від навчання. Коли ми задоволені - ми щасливі. Коли ми щасливі - ми досягаємо бажаного. Досягнувши бажаного - ми успішні.

Без відчуття успіху у дитини пропадає інтерес до школи і навчальних занять. Бажання вчитися виникає тоді, коли все або майже все виходить. З’являється особиста зацікавленість учня в отриманні знань. Вже давно ні для кого не секрет, що дитина ніколи не пізнавши радості досягнення, не переживши гордості від того, що труднощі подолані, втрачає інтерес і бажання вчитися.

Щоб бути успішним учнем, потрібно:

•        Вміти здобувати знання. Вчитися із задоволенням.

•        Мати мету і знати, як її досягти. Бути впевненим у собі.

•        Вміти управляти саморозвитком. Бути організованим.

•        Цінувати час. Бути працьовитим.

•        Розвивати свої здібності. Брати участь і перемагати в олімпіадах і конкурсах. Вміти писати ессе і реферати, розробляти проекти.

Якщо учень навчається з небажанням, він не зможе досягти успіху. До тих пір, поки  він сам не усвідомить і не задумається про те, як стати успішним учнем, йому не допоможуть ніякі, навіть самі прогресивні методики.

Участь у конкурсі соціально-психологічних проектів

Учні Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 32

із задоволенням прийняли участь у конкурсі соціально-психологічних проектів 

"В сучасному житті не має бути місця дитячій бездоглядності і безпритульності !!!"

з метою звернути увагу дорослих та однолітків до цієї болючої проблеми нашого суспільства.

Дитяча бездоглядність і безпритульність — одна з найактуальніших і найболючіших проблем сучасного суспільства. Проживання безпритульних і бездоглядних дітей поза сім’єю, у підвальних приміщеннях, на вокзалах, ринках, переходах, в антисанітарних умовах спричиняє загрозливу ситуацію для їх здоров’я, а збільшення їх чисельності становить певну загрозу для суспільства. Неповнолітні, позбавлені батьківського піклування, поповнюють їх лави.

  Основними причинами, що зумовлюють появу зазначеного явища, слід вважати такі:

1. Невідповідність організації роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з питань сім’ї та дитинства реальним потребам суспільства.

2. Неспроможність батьків утримувати дітей, що зумовлює збільшення звернень до притулків.

3. Жорстокі форми виховання дітей в сім’ях.

4. Неспроможність або небажання сім’ї виконувати виховні функції.

5. Перебування дітей під опікою матеріально неспроможних родичів (бабусь, дідусів).

6. Експлуатація батьками праці дітей, що призводить до послаблення будь-якої мотивації до продовження навчання.

7. Нездатність державної інтернатної системи забезпечити соціалізацію вихованців з урахуванням їх потреб та умов розвитку суспільства.

8. Низька результативність роботи органів опіки та піклування, недосконала система виявлення неблагополучних сімей тощо.

Тому, враховуючи сучасну ситуацію із безпритульними і бездоглядними “дітьми вулиці”, слід невідкладно і терміново впроваджувати в життя програми із забігання виходу дітей на вулицю та повернення “дітей вулиці” в їхні родини. Від ставлення держави до дітей, до їхніх прав, розуміння їхніх потреб, проблем, інтересів залежить доля кожної дитини і розвиток суспільства в цілому.

Слід пам’ятати, що дитинство є найважливішим, самобутнім і неповторним періодом у становленні особистості. Саме в дитинстві закладаються фундаментальні якості особистості, які в майбутньому забезпечують її психологічну стійкість, позитивні моральні орієнтації, життєздатність, цілеспрямованість. Ці духовно-моральні основи не з’являються спонтанно, вони потребують позитивного соціального оточення, родинних зв’язків, позитивних прикладів і любові батьків.

Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації

Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації

Г. Н. Лусканової (модифікована)

Вік досліджуваного: з 10 років.

Інструкція. Зараз я задам вам декілька запитань про те, як ви себе почуваєте в школі: що подобається, а що - ні. На кожне запитання ви можете відповісти “так” (+) або “ні” (-). В анкеті немає “правильних” чи “неправильних” відповідей. Відповідайте так, як ви відчуваєте.

Запитання анкети

1.Тобі подобається в школі чи не дуже?

2.Вранці, коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш у школу чи тобі хочеться залишитися вдома?

3.Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов’язково приходити всім учням, ти б пішов у школу або залишився вдома?

4.Тобі подобається, коли у вас немає якого-небудь уроку?

5.Ти хотів би, щоб не задавали домашніх завдань?

6.Ти хотів би, щоб у школі залишилися тільки перерви?

7.Ти часто розповідаєш про школу батькам?

8.Ти б хотів, щоб у тебе був менш суворий учитель?

9.У тебе в класі багато друзів?

10.Тобі подобаються однокласники?

Обробка та інтерпретація результатів

Відповідь “так” на запитання № 1,2,3,7,9,10 оцінюється в 3 бали, відповідь “ні” - у 0 балів.

Відповідь “так” на запитання № 4, 5, 6, 8 оцінюється в 0 балів, відповідь “ні” - у 3 бали.

25-30 балів - високий рівень шкільної адаптації.

20-24 бала - середній рівень шкільної адаптації

15-19 балів - зовнішня мотивація.

10-14 балів - низький рівень шкільної адаптації.

9 і менше балів - шкільна дезадаптація.

Джерело: М. В. Лемак, В. Ю. Петрище Методичне видання Психологу для роботи. Діагностичні методики./ Ужгород Видовництво Олександри Гаркуші. -  2011

Психологічний тренінг для підлітків

Участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології».  

УДК 159. 923.2 

Психологічний тренінг для підлітків «РОБОТА З СІМЕЙНИМИ УЯВЛЕННЯМИ ПІДЛІТКІВ ЯК ШЛЯХ ДО ЗМЕНШЕННЯ ВПЛИВУ РОДИННОЇ ДЕПРИВАЦІЇ».

Крупник Ганна Анатоліївна, Крупник Іван Романович

Херсонський державний університет

Крупник А.А., Крупник И.Р.

Психологический тренинг для подростков «Работа с семейными представлениями подростков как путь к уменьшению влияния семейной депривации».

В статье освещается проблема семей, в которых родители в силу различных причин не уделяют должного внимания детям. Представлен разработанный авторами психологический тренинг, который имеет целью помочь детям справиться с этой психотравмирующей ситуацией.

Ключевые слова: семейная депривация, представление о будущей семье, взаимопонимание, родительские обязанности .

Krupnyk G.А., Krupnyk I.R.

Psychological training for teenagers, "Work and family perceptions of adolescents as a way to reduce the impact of family deprivation."

The article highlights the problem of families in which parents, for various reasons do not pay enough attention to children. Developed by the authors presented psychological training, which aims to help children cope with this traumatic situation.

Keywords: parental deprivation, the idea of ​​a future family, understanding, parental responsibilities.

         Постановка проблеми. Є загальновідомим, що психологічне здоров’я, гармонійний розвиток дитячої особистості  залежить від сім’ї. Дитина відчуває себе впевненою у житті, менш чутливою до негараздів, коли має надійний тил в особах матері та батька. Сучасний інститут сім’ї проходе складні іспити. Соціально-економічне становище населення впливає на родинні зв’язки, на взаєморозуміння батьків та дітей. Зростає кількість неповних сімей, сімей, де батьки постійно на роботі або взагалі працюють за кордоном. В таких родинах виникає деприваційна ситуація, в якій стає важко задовольнити важливі психологічні потреби  у любові, прийнятті, визнанні, повазі, безпеці [5]. У дітей можливе виникнення емоційних та особистісних розладів. Проблематичніше опановуються соціальні ролі, в наслідок постійної відсутності прикладів поведінки дорослих у сім’ї. Як наслідок – не формуються чіткі уявлення про сімейні стосунки, важче засвоюються зразки гендерної поведінки. У людини гірше формуються уявлення про себе як майбутнього сім’янина. Таким чином, робимо висновок: в результаті дії сімейної депривації у дитини можливі психологічні проблеми на теперішній час та в майбутньому дорослому житті. Ми вважаємо, що через усвідомлення дітьми ролі батька та матері у сім’ї, уявлення себе як майбутніх батьків, поняття відповідального ставлення та розуміння мотивів поведінки батьків, ми можемо позитивно вплинути на розвиток особистості та зменшити дію депривації. Визнано, що не сама постійна відсутність батьків є головним травмуючим чинником, а розуміння дитиною цієї ситуації як брак любові, визнання, поваги батьків [3]. За К. Хорні дитина може витримати безліч травматичних факторів при умові, що буде відчувати любов батьків та розуміти, що може звернутися до них за допомогою в будь-який час. Усвідомлення любові батьків по відношенню до себе і своєї до них має знизити рівень впливу сімейної депривації. Діти всіх вікових категорій чутливі до відсутності батьків, але ми вважаємо найбільшу загрозу депривація несе саме підліткам, оскільки пубертатна криза поглиблюється відсутністю близьких дорослих. Тому тренінг було створено саме для дітей підліткового віку.

         Виходячи з вищесказаного, метою тренінгу є зменшення впливу психічної депривації на підлітків шляхом навчання школярів кращого розуміння своїх батьків, усвідомлення себе як майбутнього сім’янина на більш змістовному рівні, розумінню будови сім’ї та її функцій.

Завдання:

·                   Провести психологічне дослідження уявлень підлітків про своє майбутнє сімейне життя.

·                   Заповнити «інформаційні прогалини» підлітків про взаємодію в родині та сімейні ролі.

·                   Сформувати у підлітків повагу до рішень старших членів родини через сприймання себе як майбутніх батьків, які повинні будуть відповідати за свою сім’ю.

·                   Навчити підлітків умінню виказувати свої думки та почуття для налагодження емоційного контакту та взаєморозуміння з батьками.

Вік учасників: 13- 15 років

Час: орієнтовно 2 години.

Хід тренінгу:

1. Обговорення та встановлення правил тренінгу (5 хв.). Уважно слухати інших, не перебивати. Коли один говорить, інші слухають; виконувати всі завдання, але мати право на правило «Стоп!»; якщо учасник тренінгу з будь-яких причин не бажає брати участь у вправі, грі, обговоренні, він може сказати «Стоп» та виключити себе з участі на якомусь етапі; говорити від свого імені, про себе, про свої переживання; не критикувати особу, обговорювати дію. Визнавати право кожного на свою думку; емоційна підтримка (після кожної вправи група підтримує кожного, хлопаючи в долоні) [1; 2].

2. Знайомство. Вправа «Самопрезентація» (15-20 хв.). Мета: Розвинути навички самопрезентацїї. Зробити крок до усвідомлення свого внутрішнього світу, своїх прагнень, цінностей.

Тренером дається приблизний перелік питань, на які дитина може відповісти (Ім’я, що подобається у собі, що ні, що цінує в інших людях, що ні, за що б ніколи не вибачила, яка в неї була найрадісніша подія у житті, що найкраще вміє робити, захоплення, ким бачить себе через 5-6 років тощо). Як правило, діти на деякі запитання відповідають розгорнуто, деякі ігнорують (що може в подальшому дати матеріал для психокорекційної роботи). Рекомендуємо також надати можливість іншим членам групи після кожного виступу поставити цікавлячі їх запитання (нагадавши про правило «стоп») та провести спільне обговорення, хто що отримав від цієї вправи.

3. Вправа «Руханка» (5хв.). Мета: Емоційна розрядка, активізація для подальшої роботи.

Є досить багато вправ наприклад: «тропічний салат», «магазин», «вільний стілець», «австралійський дощ», «м’ячик по колу» тощо [2; 4]. Ми рекомендуємо гру «магазин». З нашого досвіду, ця гра завжди захоплює всіх учасників, має великий позитивний емоційний вплив, знімає напругу, об’єднує групу.

Хід вправи. Учасники сідають в коло. Тренер просить дитину, яка сидить поряд, задати йому два запитання: Де він був (відповідь «у магазині») та що купив (каже, що купив, і повинен, поки не закінчиться гра, показувати, як він цим предметом користується). Потім ведучий запитує те ж саме у іншої дитини, і так далі по колу. Предмети, які купують учасники (ложка, віяло, велосипед, крісло-качалка, годинник з зозулею). Як тільки дитина купує предмет, вона повинна показувати, як ним користується, при цьому не забуваючи про попередні.

4. Твір-оповідання «Моя майбутня сім’я» (20-30 хв.). Мета: Виявити актуальні уявлення підлітків про майбутню сім’ю.

Хід роботи: Ведучий роздає папір формату А-4 з такою інструкцією, яку одночасно озвучує: «Шановний друже, уяви, що пройшло багато (чи не дуже) часу, і у тебе з’явилась сім’я. До речі, як ти вважаєш, через скільки років ти створиш свою сім’ю? Якою ти уявляєш свою майбутню сім’ю? Які почуття виникають, коли уявляєш свою майбутню сім’ю? Яким (якою) ти бачиш свою дружину (чоловіка)? Скільки дітей ти хочеш? Уяви, ти йдеш з роботи додому, які почуття виникають у тебе? Або, можливо, ти не працюєш, а займаєшся вихованням дітей та домогосподарством? Як ти ставишся до дружини (чоловіка)? Чим займаєтесь з дітьми? Чи виникають у вас якісь розбіжності, конфлікти з рідними? Якщо виникають, то як вирішуєте? Наприклад, якщо ваша дитина отримала погану оцінку в школі, що ви зробите? Або дружина (чоловік) не погоджується з вами, що ви зробите? Припустимо, дружина хоче дивитись фільм, який тобі не подобається. Можете уявити, як ви будете проводити вихідні дні? Як проводите відпустку – разом чи окремо? Чи задоволений ти взагалі своїм сімейним життям? Напиши, будь ласка, декілька речень про твоє бачення майбутньої сім’ї. Не обов’язково давати відповіді на всі ці запитання. Головне, щоб це було твоє бачення своєї майбутньої сім’ї».

Обговорення бажано направити в русло усвідомлення того, що сім’я базується на розумінні одне одного, на відповідальності кожного за щасливе сімейне життя. Підкреслити, що в них у майбутньому, як зараз у їхніх батьків, буде досить багато обов’язків (виховання дітей, матеріальне забезпечення, емоційна підтримка, організація відпочинку тощо). Особливо треба акцентувати увагу, що іноді в ролі батьків їм треба буде приймати нелегкі рішення і у вихованні своїх дітей (наприклад, наказувати чи ні за якісь дії), і в інших сферах життя (наприклад, затримуватись на роботі, працювати за кордоном), щоб родина комфортно існувала в економічному аспекті.

5. Бесіда «Навіщо людині сім’я?» (15 хв.). Тренер починає: «Сім’я є важливою частиною суспільства, як ви вважаєте, чому?». Далі тренер задає питання, які в процесі обговорення призводять до таких висновків:

Сім’я є місцем, де тебе підтримують у важкій ситуації. Сім’я – це місце, де найкраще виховують дітей. У кожного в сім’ї можуть виникати труднощі, і треба з розумінням і повагою ставитись до кожного члена родини. Більшість людей не вміють показати свою любов близьким, тому що соромляться, вважають це не педагогічним або проявом слабкості. Іноді підлітки сприймають прояви любові та уваги батьків як замах на їх самостійність. Батьки безумовно люблять своїх дітей.

Приблизний перелік запитань:

         Чи були у вас моменти в житті, коли мати, батько або інші близькі родичі дали вам дуже важливу пораду? Або просто уважно вислухали? Як ви вважаєте, для кого ви є найважливішою людиною? Чому ви так вважаєте? Як ви вважаєте, хто любить вас тільки за те, що ви є? Є щось таке, чому ви навчились у батьків? (якщо будуть утруднення у відповідях, то можна підказати, що наприклад, ще в дитинстві ви завдяки батькам навчились ходити, розмовляти, розуміти, що є добрими вчинками, що поганими, отримали безліч інформації про світ, навіть чистити зуби вас навчили у родині). Чи може бути проявом любові та турботи з боку батьків якась заборона? Що було б з вами, якби батьки нічого не забороняли? Можливо, вам не роблять зауважень ті люди, яким ви байдужі? Чи можуть у батьків бути важкі життєві ситуації? Чи потрібна емоційна підтримка з боку дітей батькам.

         6. Міні-дискусія на тему: «Батьки майже постійно на роботі або працюють за кордоном. Добре це чи погано?» (15 хв.). Мета: Продемонструвати учням тезу, що батьки виконують свій обов’язок перед ними, вони працюють для сім’ї, тому що люблять їх.

         Тренер: «В наш час більшість дорослих дуже багато працює, і тому в них майже не залишається часу на своїх дітей. Чи знаєте ви, що приблизно сім мільйонів українців працюють за кордоном? А серед них тільки 5% не мають дітей. Частіше за все вдома такі батьки знаходяться місяць – два протягом року, і це в кращому випадку [5]. Але існує приказка, що навіть у хмари є світла сторона. Давайте спробуємо зрозуміти позицію таких батьків, які причини впливають на їх поведінку». Тренер поділяє групу на дві підгрупи. Одна готує аргументи, які виправдовують таку поведінку батьків. Інша шукає негативні сторони. Кожна сторона презентує свою позицію.

7. Переключення позицій. (10 хв.). Мета: Розвивати вміння слухати, вставати на позицію іншої сторони, розуміти її.

Тренер: «Ми почули аргументи кожної сторони. Але в житті для гарних стосунків дуже важливо не тільки почути, але й правильно зрозуміти позицію іншої сторони». Тренер дає завдання кожній підгрупі озвучити інформацію протилежної групи. Потім запитує чи точно була відтворене повідомлення.

Загальне обговорення двох вправ. Тренер запитує, чи розуміють вони тепер батьків, які, на жаль, мало часу знаходяться поруч? Чи готові вони самі надати батькам емоційну підтримку, сказати, що люблять та розуміють їх?

         8. Вправа «Сімейні ситуації» (20 хв.). Мета: Навчитись розуміти позицію іншої особистості. Подивитись на ситуацію з точки зору дорослої людини.

Група поділяється на 3 команди, готують та розігрують такі рольові сценки: дитина отримала погану оцінку і спілкується з батьками з цього приводу; невістка і свекруха готують разом обід; молоде подружжя купує кухонну техніку.

Обговорення має дати відповіді на такі питання: чи з розумінням сторони відносились один до одного? Як ви гадаєте, чи будуть сторони конфліктувати в майбутньому? Як би ви повели себе в такій ситуації? Можливо, щось би змінили?

9. Розповідь: «Рай та пекло» (10 хв.). Мета: Підтвердити підліткам важливість взаємоповаги та взаємодії в будь-якій ситуації.

         Розповідь тренера: «Один мудрець попросив Господа показати йому Рай та пекло. Господь погодився і відвів мудреця до кімнати, де стояв казан з їжею, а навколо нього плакали голодні люди. В них були ложки, але ручки ложок були дуже довгі – довші за руки. Це було пекло.

         Потім Господь відвів мудреця до іншої кімнати, яка була точною копією першої. В людей були такі ж самі ложки. Але вони були ситі та веселі. Це був рай» [1].

         Запитання для обговорення: В чому була різниця між людьми в різних кімнатах? Як ви гадаєте, поведінка людей в сім’ях може бути схожою на поведінку людей, як в цій історії?

         10. Вправа «Подаруй усмішку та скажи добрі слова» (5 хв.). Мета: підвищення настрою, навчання думати та говорити в позитивному руслі, робити компліменти.

         Тренер: «Ми вже зрозуміли, як важливо ставитись з повагою з розумінням один до одного. Особливо це важливо у спілкуванні з близькими людьми. Але дуже часто саме у спілкуванні з близькими людьми ми дозволяємо собі нетактовність, грубість, а коли є за що похвалити – мовчимо. Давайте зараз зробимо кожному з нас подарунок – посміхнемось один одному та скажемо щось приємне.» По колу кожен учасник дарує посмішку та висловлює якісь добрі побажання.

         Підведення підсумків (5 хв.). Тренер звертається по колу до кожного: «Що сподобалось у нашому занятті? Можливо, у вас виникли запитання до ведучого? Які знання ти отримала(-мав) сьогодні? Як їх використаєш в житті?»

Література

1.                 Безпалько О., Савич Ж. Спілкуємось та діємо: Навч.-метод. посіб.  – К.: Навч. книга, 2002. – 112 с.

2.                 Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам. – К.: Либідь, 2003. – 520 с.

3.                  Лангмейер Й., Матейчик З. Психическая депривация в детском возрасте. – Прага: Мед. изд-во Авиценум, 2009. – 162 с.

4.                 Самоукина Н. Практическая психология в школе: лекции, консультирование, тренинги. – М.: ИНТОР, 1997. – 192 с.

5.                 Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: Навч.-метод. посібник / за редакцією Левченко К.Б., Трубавіної І.М., Цушка І.І. – К. : ФОП «Чальцев», 2008. – 384 с.

Антистрессовая программа поведения. Памятка для педагогов.

·                    Утром, возможно, Вам хочется поспать подольше. Если Вы встаете раньше обычного, то начинаете раздражаться с самого утра. Возможно Вам нужно приготовиться к утру заранее вечером. Сложить одежду, которую Вы собираетесь надеть, положить деловые бумаги. Спокойное организованное утро уменьшает неприятности дня.

·                    Не полагайтесь на свою память. Вместо этого заведите ежедневник, в который записывайте время назначенных встреч и других дел. Таким образом, у Вас не будет постоянно беспокоящего чувства, как будто бы Вы что-то забыли сделать, но не можете вспомнить, что именно.

·                    Откладывание на следующий день является стрессовым фактором. Что Вы хотели сделать завтра, сделайте по возможности сегодня. Планируйте наперед!

·                    Не примиряйтесь с тем, что плохо работает. Если предметы домашнего обихода являются источником постоянного раздражения, то отремонтируйте или купите новые.

·                    Ослабьте Ваши стандарты. В противоположность общепринятому мнению, не все необходимое стоит делать хорошо. Будьте более гибким. Иногда совершенство недостижимо, или оно не всегда стоит затраченных усилий.

·                    Считайте Ваши удачи! На каждую сегодняшнюю неудачу или невезение, вероятно, найдется десять или больше случаев, когда Вам повезло! Вспомните о хорошем, может Ваше раздражение в случае, когда опять что-нибудь произойдет не так, как бы хотелось, уменьшится.

·                    Старайтесь иметь друзей, которые не слишком беспокоятся и тревожатся. Ничто быстрее не вырабатывает привычку постоянного беспокойства, чем волнение и переживание вместе с другими хронически озабоченными людьми.

·                    Во время работы периодически вставайте и потягивайтесь. Не сидите, скрючившись в одном положении весь день.

·                    Высыпайтесь. Если необходимо, то используйте будильник для напоминания о том, что пора идти спать.

·                    Создайте из хаоса порядок. Организуйте Ваш дом и рабочее место так, чтобы Вы всегда могли найти вещи, которые ищите. Поместите их туда, где они должны быть, и не надо будет разыскивать в панике нужную Вам вещь и подвергаться стрессу.

·                    Глубоко и медленно дышите. Когда люди испытывают стресс, они дышат глубоко и поверхностно. Это может привести к мышечному напряжению вследствие недостаточного снабжения тканей кислородом. Расслабьте мышцы и сделайте несколько глубоких вдохов.

·                    Сделайте что-нибудь для улучшения Вашего внешнего вида. Если Вы будете выглядеть лучше, это заставит Вас и чувствовать лучше. Модная прическа, новый костюм могут придать Вам жизненного тонуса, в котором Вы нуждаетесь.

·                    Устраните из Вашей жизни самоуничтожающие ремарки типа «я слишком стар для этого» или «я слишком полный для этого».

·                    Делайте выходные дни как можно более разнообразными. Если будни обычно слишком лихорадочны и заполнены требованиями, указаниями и людьми, используйте выходные дни для отдыха. Если рабочие дни заполнены делами, требующими выполнения в одиночку, то в выходные ведите более общественный образ жизни.

·                    Прощайте и забывайте. Не жалуйтесь и не ворчите, не испытывайте недовольство другими. Примите тот факт, что люди вокруг Вас и мир, в котором мы живем не совершенны. С доверием относитесь к словам других людей, если нет доказательств обмана. Верьте тому, что большинство людей стараются делать все настолько хорошо, насколько могут.