Права та обов'язки шкільного психолога

 

Шкільний психолог має право:

1. Брати участь у педрадах, пед.семінарах, педагогічних консиліумах, висловлювати свою професійну думку про дітей, про той чи інший педагогічний досвід, про навчальні програми.
2. Брати участь у роботі методичних об’єднань вчителів.
3. Відвідувати уроки в класах, заняття гуртків, факультативів з метою проведення спостережень за поведінкою і діяльністю дітей.
4. Знайомитися з документацією школи.
5. Проводити з учнями групові та індивідуальні заняття, спрямовані на діагностику, корекцію, профілактику відхилень у психічному розвитку.
6. Забирати дітей з уроків для проведення індивідуальних психодіагностичних та психокорекцій них занять.
7. Виступати з узагальненням власного досвіду роботи у наукових виданнях.
8. Поєднувати роботу практичного психолога з навчальним навантаженням відповідно до освіти.
9. Вести просвітницьку роботу з пропаганди психологічних знань за допомогою лекцій, бесід по радіо, телебачення тощо.
10. Звертатись, у разі необхідності, до відповідних органів з питання про надання допомоги дитини, зміни умов її навчання.
11. Рекомендувати батькам звертатись, у разі необхідності, до різних організацій
12. Брати участь у роботі психолого-медико-педагогічних консультацій.

У своїй діяльності шкільний психолог зобов’язаний:

1. Керуватись Положенням про психологічну службу та іншими нормативними документами Міністерства освіти та науки України.
2. Розглядати питання та приймати рішення суворо в межах своєї професійної компетенції.
3. Керуватись Етичним кодексом.
4. Працювати у тісному контакті з адміністрацією, педагогічним колективом закладу.
5. Інформувати пед.раду про зміст власної роботи, дотримуючись при цьому принципу конфіденційності.
6. Надавати необхідну допомогу пед.колективу та адміністрації щколи у психологічному забезпеченні навчально-виховного процесу, у вирішенні основних проблем, пов’язаних із забезпеченням індивідуального та особистісно-орієнтованого підходу до дітей, у подоланні відхилень, у розвитку та поведінці, проблем у навчанні та встановленні міжособистісних стосунків.
7. Надавати компетентну допомогу батькам щодо виховання дітей у сім’ї.
8. Надавати допомогу дітям, які мають проблеми у поведінці, навчанні, розвитку, спілкуванні.
9. Добирати адекватні методи діагностики, корекції, консультації
10. Проводити діагностичні обстеження тільки зі згоди батьків і дитини.
11. У разі необхідності направляти дитину з батьками для поглибленого діагностичного обстеження у відповідні центри в районі чи місті.

Психолог не може:

1. Психолог не може виконувати функцій інших працівників школи. Зокрема, він не може безпосередньо займатись навчанням дітей.
2. Психолог освітніх закладів не є адміністратором. Він не зобов’язанний контролювати і оцінювати діяльність педагогів, керувати ними.
3. Поява психолога в школі не означає, що він бере на себе всі завдання виховання та розвитку школярів, а вчителю залишається функція повідомлення знань. Психолог потрібний там , де проблеми дитини носять не педагогічний, а психологічний характер, де самі лише педагогічні прийоми впливу виявляються неефективними.
4. Психолог не уповноважений визначити медичний діагноз. Він може лише обстежити психіку дитини, скласти на неї психологічну характеристику, яка може бути вткористана у медичній резолюції.
5. Психолог не діагностує тип аномального розвитку (розумову відсталість, затримку психічгого розвитку, порушення діяльності аналізаторів), оскільки ця функція належить психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК). Проте психолог проводить глибоке психолого-педагогічне обстеження цих дітей, результати якого впливають на рішення ПМПК.
6. Психолог не може надавати допомогу психічно хворим дітям, неможе передбачити іхньої поведінки і відповідати за неї.
7. Якщо психолог проводить корекційну чи консультативну роботу з дитиною, він не може гарантувати повного успіху , оскільки домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування. Чи будуть ці зміни актуалізвані в реальному житті дитини, залежить від самї дитини та від того, наскільки оточення (батьки, педагоги, однокласники) готові підтримти і прийняти ті позитивні зрушення, які поступово з’являються у поведінці дитини.
8. На сьогоднішній день не існує такого психологічного інструментарію, за допомогою якого можна була б визначити із    100 - % вірогідностю, можливість скоєня асоціальних вчинків тією чи іншою осбою, заздалегідь передбачити і не допустити їх. Тому, якщо подібні ситуації трапляються, психолог не може нести за це відповідальності.